Основні періоди збройної боротьби ВО-4 "Говерля", які характеризувалися найбільшою кількістю і масштабністю бойових акцій. Аналізу зв"язку між перебудовою стратегії, тактики відділів Української повстанської армії і формами та методами збройних дій.
Аннотация к работе
ВЕКТОРИ ЗБРОЙНОЇ БОРОТЬБИ ВО-4 “ГОВЕРЛЯ” (1944-1949) Юрій МЕЛЬНИЧОК Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ Стратегія і тактика у житті повстанської та підпільної формацій відігравали особливо важливе значення, адже завдяки вдало розробленим принципам боротьби вдавалося забезпечувати життєздатність організацій і тривалий опір окупантам. Розробка стратегії і тактики, донесення її призначення до повстанців, контроль за її дотриманням були поставлені в УПА на високому рівні і стосувалися усіх без винятку сфер життя (організаційна, особиста і т.д.). Період кінця 1944 - першої половини 1945 р. характеризувався найбільшою кількістю і масштабністю формування відділів УПА та їхніх бойових дій. Хоча до цього на усіх теренах однією з найефективніших бойових одиниць (1944-1945) були сотні, які на час проведення різноманітних акцій могли тимчасово об’єднуватися в курені. Відтак відділи УПА ТВ 24 “Маківка” почали діяти переважно чотами: “В горнилі боротьби, в розпалі повстанських боїв твориться тактика малих відділів (підвідділ, підрозділ, група), інакше партизанська (групова) тактика”3. За аналогією до чинних, сотні ділилися на чоти, ті на рої, число яких в різних селах було різним, залежно від кількості чоловічого населення, придатного для військової служби. Тому в другій половині 1945 - першій половині 1946 р. акції проводилися переважно окремими чотами. Ця зміна тактики мала такі вияви: послідовно, відповідно до обставин і необхідності, в окремих районах розформовували відділи УПА, а їхніх членів, командирів і стрільців переводили до оргсітки, підпільної сітки; побут і робота підпілля глибоко конспірувалися, на відміну від того, як це було у період масового розгортання дій УПА (головна мета цих дій - не дати ворогові поширити свою владу за область і райцентри). Значні втрати змусили ОУН у 1947 р. розпустити УПА для того, щоб поповнити кадри ОУН. Решта мали легалізуватися і проживати далі як особи, які підтримують визвольний рух. Сукіль Болехівського р-ну М. Твердохліб стверджував, що найгірше поставлена робота політвиховників у ТВ 219. На підтвердження цього він наводив аргументи, що у ТВ 21 “Гуцульщина” навесні 1945 р. 50% повстанців розбіглися і 25% дезертирували, у ТВ 23 дезертирували 10-15%. Спогади щодо протистояння українського визвольного руху з радянською тоталітарною системою залишив В. Чижевський, який, описуючи події зими 1944-1945 рр., зазначав: “Большевицькі сподівання, що зима вижене УПА з лісів та допоможе їм її зліквідувати, не справдилися. Л. Шанковський зазначав, що із 1205 збройних акцій, проведених у період 1 липня 1947 - 30 червня 1948 р., 694 були оборонними боями і сутичками. У документах підпільників зазначено, що тільки у жовтні 1945 р. на території Станіславської області УПА провела 18 великих боїв (за участю куренів і сотень), 41 малий бій, три напади на райцентри і один - на обласний центр - Станіслав (31 жовтня 1945 р.).