Дипломатична діяльність князя Юрія-Болеслава Тройденовича від часу утвердження на галицько-волинському престолі до 1333 р. Проблеми шлюбних угод-союзів Романовичів на тлі династичної політики польських володарів. Боротьба за галицько-волинську спадщину.
Аннотация к работе
Вектори політики князя Юрія-Болеслава Тройденовича до року 1333: між набутим та «успадкованим» Ілля Паршин Постановка наукової проблеми та її значення. Галицько-Волинська держава першої половини XIV ст. справжня terra incognita для дослідників. Пам’ятки місцевої літописної традиції, якщо вони існували, не збереглися до наших днів, а згадки північно-руських книжників про ці землі поодинокі й бідні змістом. До різних аспектів дипломатії князя зверталися Михайло Грушевський [8, с. 174-180], політичні контакти не склались і виразно переросли в тривале протистояння, що, вочевидь, завершилось убивством руського князя у квітні 1340 р. Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. До 21 травня 1323 р. померли Андрій та Лев Юрійовичі, останні представники династії Романовичів по мечу (чоловічій лінії), про що повідомив папу римського Іоанна XXIII (1244-1344) польський король Владислав Локєток (1260-61-1333, коронувався 1320 р.) [25, с. Їх загибель відкрила шлях до боротьби за галицько-волинську спадщину, де претендентами виступили Юрій-Болеслав, син мазовецького й черського володаря Тройдена та княгині Марії Юріївни, і Владислав, син добжинського князя Земовита й Анастасії Львівни [1, с. Цитований уривок є, можливо, першою звісткою в латиномовних хроніках про початкові кроки князя Юрія-Болеслава Тройденовича на зовнішньополітичній арені.