Аналіз життя та наукової діяльності вченого, історіософські засади його творчості, цілісне бачення М. Максимовичем історії України в контексті пробудження народної самосвідомості та створення передумов соборності й державності українських земель.
Аннотация к работе
На сучасному етапі державотворення в Україні теоретичного і практичного вирішення потребує проблема відродження й розвитку вітчизняної культури, утвердження духовності й національної свідомості українців. Власне, аналіз творчої спадщини видатних діячів духовної історії, котрі стояли біля витоків українського відродження, науковців, котрі впродовж століть давали світовій цивілізації неперевершені зразки сили свого національного духу, розуму, інтелекту, дає можливість адекватно реставрувати перебіг історичних подій, поскільки за певними явищами та ситуаціями стоять конкретні персоналії. Звернення до цієї теми робить зрозумілою актуальність проблеми всебічного дослідження, творчого переосмислення й обєктивного сприйняття життя та наукової діяльності одного з видатних представників кагорти вчених ХІХ ст., людини енциклопедичних знань та різнобічних інтересів - Михайла Олександровича Максимовича (1804-1873), чий життєвий шлях складає цілу епоху в інтелектуальному, національно-культурному розвитку України. Володимира сформулював своє бачення українського історичного процесу, розробив власну схему розвитку українського народу, своїми дослідженнями заклав теоретичні основи української ідеї. Максимовича з сучасними методологічними вимогами і в теперішніх умовах формування національної самосвідомості та посиленого інтересу до історичної спадщини українського народу вимагає подальшого, більш глибокого, комплексного і системного вивчення поглядів вченого на історію України як окремішню, соборну в контексті українського національного відродження 20-х - 60-х років ХІХ ст.Максимовича нараховує більше 400 публікацій, які за своїм змістом систематизовані таким чином: узагальнюючі праці з історіографії, історії України, політології, філософії, монографії, дисертаційні дослідження, окремі статті та ювілейні видання, а також матеріали наукових конференцій, доповіді на них, тези виступів, огляди та рецензії. Максимовича, а також ті, що зявилися відразу після його смерті, визначається появою відзивів та рецензій на окремі видання та найважливіші праці вченого переважно авторитетних українських і російських літераторів та істориків, а також оцінкою в цілому 50-літньої наукової діяльності М. Максимовича. Максимовича, окреслили коло проблем, які вчений намагався вирішити у своїх працях, гостро поставивши питання про необхідність вивчення наукової спадщини М. Максимовича. Максимовича з історії України та Київської Русі показують, що він був видатним істориком, і порушує питання про те, що різнобічність проблем, розвязанням яких займався вчений, вимагає окремих досліджень. Максимовича" показано українського мислителя вченим-енциклопедистом, який стояв біля витоків ряду вітчизняних наук: ботаніки і зоології, історії і археології, словесності і філології, історіографії і етнографії, історичного краєзнавства, визначено три періоди в його творчій діяльності: 1) московський (вересень 1819 - травень 1834 рр.); 2) київський (липень 1834 - липень 1845 рр.); 3) михайлогірський (1845 - 22 листопада 1873 рр.) Відповідно універсалізм наукового доробку М.