Опис елементів вбрання та тканин, з яких воно шилось, головних уборів, взуття, прикрас еліти України ХVІІ-ХVІІІ ст. Етимологія термінів та час появи того чи іншого елементу вбрання. Свідоцтва включення української еліти в культурний європейський контекст.
Аннотация к работе
Вбрання української еліти ХVІІ-ХVІІІ ст. Під українською елітою ХУІІ-ХУІІІ ст. ми розуміємо українську шляхту, козацьку старшину, міську верхівку та церковних ієрархів. Пріоритетним вважали зосередити більшу увагу на побуті селян, тоді як побуту вищих верств населеня України практично не приділяли належної уваги. Але без прискіпливого вивчення вбрання еліти українського суспільства неможливо повноцінно аналізувати витоки та шляхи формування костюму селян. З часом імпортні тканини, які використовувались для виготовлення вбрання еліти XVII-ХVШ ст., з проникненням у селянське середовище й адаптацією в ньому втрачали своє значення соціального маркеру. Цей вишуканий стиль якнайкраще виражав духовні запити козацької старшини і вищого духовенства, їх прагнення до рафінованої аристократичності, посилення індивідуальних, у тому числі й зовнішніх ознак. Свідчення про вбрання української еліти містяться також в Любець- кому архіві графа Милорадовича, записках генерального підскарбія Якова Марковича, матеріалах сотенних канцелярій і ратуш Лівобережної України, зокрема у Лохвицькій ратушній книзі, заповітах майна, реєстрах речей козацької старшини. Тканини Пишність вбрання української еліти, перш за все, виявлялась в надзвичайно різноманітному асортименті тканин, які використовувалися для пошиття одягу. Сукна різних сортів надходили з Польщі, Англії, Німеччини, Чехії, Фландрії, Іспанії, шовк і сап’ян - з Близького Сходу, полотно, хутро - з Росії. Назва тканини походить від арабського qirmizi - яскраво-червоний. Запозичення назви у XVI ст. йшло не зі Сходу, а з Європи, оскільки всі високоякісні вовняні тканини ввозились з Англії, Фландрії, германських князівств. З цієї тканини шили пояси і каптани: «...пошив коломийковий каптан Павлу», пояс «черний каламайковий». У назвах атласи і шовки розрізнялися за кольором та за місцем і технологією їх виготовлення: атлас «бурнатний», атлас чорний, атлас «на золоте венацкий», атлас «оксамиту на золоте». Не менш популярною шовковою тканиною цього періоду був бархат - шовкова тканина з густим, низько стриженим ворсом на лицьовій стороні, яка утримується «грантом» полотняного або саржевого переплетення. ХУІІ-ХУІІІ ст. для пошиття жіночих каптанів, кунтушів і спідниць використовували своєрідний вид камки, який мав назву лудан.