Сутність девіації, точки зору на її причини. Головні вияви девіантної поведінки. Соціологічний аналіз соціальних чинників і факторів формування девіантної поведінки молоді. Особливості формування девіантної поведінки у дітей та підлітків у родині й школі.
Аннотация к работе
Важковиховуваність особистості та її причини Зміст Вступ Розділ І. Теоретико-методологічний аналіз девіантної поведінки 1.1 Сутність девіації і основні точки зору на її причини 1.2 Девіація як процес 1.3 Головні вияви девіантної поведінки Розділ ІІ. Соціологічний аналіз соціальних чинників та факторів формування девіантної поведінки молоді 2.1 Соціальна детермінація девіантної поведінки молоді 2.2 Передумови формування девіантної поведінки у родині 2.3 Особливості формування девіантної поведінки у дітей та підлітків у школі Висновки Список використаної літератури Вступ Актуальність дослідження. Девіантна поведінка молоді як соціальне явище була однією з центральних проблем, які розглядалися у різних аспектах і філософських концепціях. Підхід до вивчення проблеми девіантності з позицій принципу детермінізму дає можливість зясувати суперечливість звязку причини і наслідку, а також дійти висновку, що девіантність молоді у різних її варіантах і проявах як соціальне явище є наслідком гострих суспільних суперечностей, внутрішніх і зовнішніх конфліктів, які з усією повнотою проявилися у сучасному суспільстві під впливом трансформаційних процесів. Затягування перехідного періоду, незавершеність реформування усіх сфер життєдіяльності, відсутність чітко визначених орієнтирів подальшого розвитку, ціннісної парадигми - усе це створює передумови для загострення внутрішніх конфліктів у молоді, невизначеність її соціального статусу, незадоволеність своїм соціальним і матеріальним положенням, що у своїй сукупності стає однією з причин девіантності її поведінки. В звязку з цим однією з важливих проблем було і залишається зясування передумов девіантності поведінки людини взагалі і молоді, зокрема. Важливою сферою, у якій молода особа набуває перших елементів девіантності поведінки і де вона має можливість проявитися в усіх своїх різновидностях, є молодіжне соціальне середовище. У сучасній соціальній філософії соціальне середовище розглядається як обєктивний чинник спрямування життєвих потреб людини, її інтересів, ціннісних орієнтацій, впливаючи на реальну поведінку особи, на її самовизначення і самореалізацію. Ці періоди розвитку особистості характеризуються бурхливою анатомо-фізіологічною перебудовою всього організму, стрибком у зрості, змінами у гормональній системі, що впливає на психічний стан, робить його збудливим, нетерпимим до оточуючих, не сприйнятливим до тих перемін, які відбуваються навколо [6, 125]. Зясовуючи причини девіантності поведінки сучасної молоді, необхідно, передусім, їх шукати не лише у біологічних особливостях молодої особи, її природжених задатках, але й в особливостях соціальної сфери, у якій вона живе, не тільки у психологічних особливостях людини, але і у особливостях соціального макро- і мікросередовища, яке її оточує. Мета дослідження - проаналізувати фактори, передумови формування девіантної поведінки в українському суспільстві. Теоретико-методологічний аналіз девіантної поведінки 1.1 Сутність девіації і основні точки зору на її причини Сучасне молоде покоління, ставши перед задачею початку самостійного життя, зіткнулося з складними і суперечливими умовами створення необхідних основ для забезпечення свого існування, з багатьма такими труднощами, яких не знали, наприклад, їх батьки. Таке положення даної групи молоді в новому суспільстві спонукає її шукати різні види заробітків, що часто приводить її до девіантних, а то й просто злочинних у групувань, які протизаконними, кримінальними діями досить швидко досягають задоволення тих потреб, які чесною (а здебільшого високопрофесійною) працею можна не задовольнити навіть впродовж усього життя. Зарубіжні і вітчизняні вчені (Д. Коулмен, Д. Херцберг, М. Морріс, Е. Еріксон, І. Кон та інші), досліджуючи проблему ідентичності молоді, дійшли висновку, що цей процес здійснюється в ситуації кризи, яка складається із серії соціальних і індивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій і самовизначень. Соціальні норми - це засновані на цінностях правила поведінки, очікування і стандарти, які регулюють дії та вчинки людей, соціальних груп, зміцнюючи стабільність та єдність суспільства. Тому у дослідженнях девіантної поведінки особливу увагу приділяють вивченню [8, 12]: мотивів, причин і умов, що сприяють її виникненню та розвитку; можливостей попередження та подолання; загальних і індивідуальних особливостей проявів дефектів правової та моральної свідомості; змісту потреб особистості; особливостей характеру, емоційно-вольової сфери, що призвоять до виникнення девіантної поведінки. Відомий американський лікар і психолог У. Шелдон встановив звязок між будовою тіла і характерними особистими рисами. Велику увагу девіації приділяв класик соціології Е. Дюркгейм (його праця Самогубство зявилась у 1897 p.). Заклик до індивідуального успіху в підприємництві та інших сферах суспільного життя для абсолютної більшості громадян України поки що звучить як щось нереальне. У соціологічній теорії конфлікту є пояснення, згідно з яким девіація - результат того, що ця поведінка за