Оцінка творчості І. Вишенського в історико-філософській літературі. Філософське світосприйняття мислителя. Аналіз його ставлення до світського знання, науки і філософії. Опис освітньої програми для України, яка узгоджувалася з євангельським розумом.
Аннотация к работе
Вишенський визнає "внутрішню”, "священну” філософію, яка вчить про Бога, його правду, вічне блаженство і дає тільки добро, справедливість, облагороджуючи людину, критично сприймаючи світську, "зовнішню” філософію, вважаючи, що вона може бути корисною, але може призвести до зла. Вишенського проходить ідея протиставлення Бога і світу, Бога і людини, яка ніколи не зникала із світоглядних традицій культури давньоруської пори. Цитуючи апостола Павла, він наголошує: "Дух борет на тіло, а тіло на дух: тие друг другу противится и борятся один с одным доты, аж которые з тых звытяжство над которым примет: или тіло над духом, или дух над тілом …наше тіло - от землъ земля земленого тя тяжару і покорму прагнет; дух зас чорі вытеснутися з того меса ищет, але тот иной и сласти телесныя связали и не путают и еще больший прагнути придовляет”. Отже, тіло - це земне, яке "диявол-миродержець” використовує для "злозваблення” людини, а дух - це небесне, ідеальне, що робить людину благородною, правдивою, врятованою. Виходячи з такого розуміння людини, що обстоювалося також східнопатристичною філософією, Вишенський, з одного боку, протиставляє душу плоті, а з другого - дух чутливому началу людини, хоча досить часто при протиставленні тілесної і нетілесної природи в людині дух І душу подає як узагальнюючий образ, божественне начало.