Діяльність гетьмана Івана Мазепи: досягнення і протиріччя. Конституція Пилипа Орлика - високоосвіченого, палкого та свідомого патріота і борця за незалежну Україну, її зміст та історичне значення. Колонізаторська політика царизму в Україні у ХVІІІ ст.
Аннотация к работе
Натомість в українських наукових розвідках, що виникли на хвилі національного піднесення у XX ст., Мазепа не раз штучно ідеалізувався як лицар української ідеї, витлумаченої крізь призму потреб новітньої доби. Особливою сторінкою меценатства Мазепи, якого панегіристи називали протектором київських Афін, було піклування про власну Альма Матер - Києво-Могилянську колегію, яка на його клопотання отримала від Петра І у 1701 р. потвердження титулу Академії і щорічну субсидію в розмірі тисячі золотих. Мазепа якнайрішуче захищався від будь-яких посягань з боку запорожців, що боролися за свою автономність, і від старшини, яка посилала донос за доносом цареві. Наслідки російсько-турецького миру, укладеного у Стамбулі влітку 1700 року для України були не найсприятливіші: за Росією залишився здобутий козаками Азов і Приазовя, натомість козацькі укріплення на Низу Дніпра мали бути зруйновані, що позбавляло Україну надійного доступу до Чорного моря. Люди прирівнювали сучасне життя з тим, що було "під ляхом", називали Мазепу "вітчимом" України.Після смерті Мазепи, коли постало питання про вибір нового гетьмана на противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром I, вибір упав на П. Він намагався скористатися будь-якою можливістю, щоб зацікавити європейські держави вирішенням долі України. "Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького", або так звана "Конституція Пилипа Орлика", яку було проголошено у день його виборів гетьманом, є унікальним документом, який дослідники небезпідставно називають однією з перших у світі демократичних конституцій. Конституція обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії і точно встановлювала, якими прибутками може користуватися гетьман, владу якого обмежував Козацький парламент, роблячи з України конституційну державу. Ця конституція, в якій було поєднано інтереси гетьманату, старшини як провідної ВЕРСТВИУКРАЇНИ, та Зопоріжжя, як військової сили, ""була в той же час маніфестом державної волі української нації перед цілим культурним світом, була вікоповним памятником української державнополітичної думки"", - так охарактеризував Бендерську Конституцію О. Оглоблин.З огляду на це можна констатувати, що офіційна російська політика в українському питанні у цей час пройшла кілька етапів, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імперської експансії були різними, але поступальність цього процесу зберігалася постійно. Характерними ознаками цього процесу були: обмеження влади гетьмана та контроль за нею (гетьманську резиденцію перенесли з Батурина до Глухова, ближче до російського кордону, біля особи гетьмана перебував російський резидент-наглядач); економічні утиски (значну частину українських товарів - прядиво, шкіру, сало, олію та ін. дозволялося вивозити лише до російських портів, водночас певні товари заборонялося ввозити до України, їх змушували купувати на російських фабриках); експлуатація демографічного потенціалу (1721 р. на будівництво Ладозького каналу було направлено 10 тис. козаків, 30% з них загинуло; 1725 р. під час Дербентського походу з 6790 козаків померло чи загинуло 5183 осіб); культурні обмеження (1720 р. сенатським указом проголошувалося: в Україні "книг ніяких, окрім церковних давніх видань, не друкувати", а у тих, які друкуються, "щоб ніякої різниці і осібного наріччя не було"). Крім того, росіяни вперше отримали в Україні великі землеволодіння, що призвело до появи значних непідконтрольних гетьману територій, на яких їх власники старанно прищеплювали вивезене з Росії кріпацтво. Натомість одержав "Решительные пункты", відповідно до яких гетьман не мав права вести дипломатичні переговори; генеральну старшину та полковників затверджував цар; для контролю за гетьманськими фінансами почали призначати не одного, а зразу двох підскарбіїв - росіянина та українця; мито за товари, які ввозилися до України, мало йти у царську казну та ін.
План
Зміст
Розділ 1. Діяльність гетьмана І. Мазепи: досягнення і протиріччя
Розділ 2. Конституція П. Орлика: її зміст та історичне значення
Розділ 3. Колонізаторська політика царизму в Україні у XVIII ст.
Перелік використаної літератури
Розділ 1. Діяльність гетьмана І. Мазепи: досягнення і протиріччя