Духовний розвиток І. Франко - письменника, вченого і громадського діяча. Музичне обдарування, відчуття пісні як діалектичного поєднання творчих зусиль і здібностей колективу й особи. Українознавчий аспект дослідження поетом українських народних пісень.
Аннотация к работе
Загальноосвітня школа № 7 іван франко і музика Виконала: учениця 10 класу Кулініч Т. В. Перевірила: вчитель української мови та літератури Носова О.В. Полтава - 2010 Зміст Вступ Пісня в житті Івана Франка Музичне обдарування Івана Франка Українознавчий аспект дослідження Іваном Франком українських народних пісень Твори Івана Франка покладені на музику Висновок Використана література ВСТУП Пісня і праця - великі дві силі!. Маючи потужний інтелект, він обійняв ціле коло людських інтересів, став критиком і дослідником, літератором та істориком, мовознавцем і мистецтвознавцем, філософом, етнографом та фольклористом. Виростав у народному середовищі у Нагуєвичах на Галичині, в атмосфері мистецтва і народної естетики, віками їй притаманній, кожною клітинкою відчував свою землю, бо як можна співати на землі, якої ми не чуємо своїм серцем і не віримо в неї?. Знання народної мудрості дає йому можливість відчути український поетичний фольклор у всій його повноті, - так починається духовний розвиток письменника, вченого і громадського діяча з яскраво вираженою індивідуальністю, яка, за словами Петра та Тараса Кононенків, «доростає до відчуття органічної єдності з вселюдством, бо митець мислить глобально на ґрунті неповторно-оригінальної української «філософії серця». 1. Пісня в житті Івана Франка Іван Франко і пісня - невіддільні. Народна пісня сприяла сину нагуєвицького коваля Якова Франка піднятися до вершин української поезії. Протягом усього життя Івана Франка супроводила пісня: то він слухав і співав, записував і досліджував народні пісні, глибше пізнаючи через них народне життя, горе, радощі, відкриваючи в них відгомони народної історії і психології, етики і естетики, то творив власні поезії, називаючи їх, як і Шевченко, піснями та думами, несучи в них своєму народові «огонь в одежі слова», «правдиву іскру Прометея». Тямлю, як нині: малим ще хлопчиною В мамині пісні заслухувавсь я; Пісні ті стали красою єдиною Бідного мого тяжкого життя Як справжній син трудового народу, Іван Франко розглядав народні та свої власні пісні поряд, в одному ряду, бо походили вони з спільного джерела, яким було багатогранне і складне народне життя: І дарма, що пливе В них добро і зло, - В пісні те лиш живе, Що життя дало Народнопісенна атмосфера огортала Франка від раннього дитинства. Вона ж принесла на свіжу могилу поета вінок великого визнання - премію Російської Академії наук за його книгу «Студії над українськими народними піснями». Материні пісні багато заважили в розвитку майбутнього поета і громадського діяча. З народними пісенними скарбами знайомило допитливого І. Франка все його селянське і ремісниче трудове оточення. Про один з таких випадків згадував співучень І. Франка: «В IV класі, в надвечір’я богоявлення, мав Франко якусь оказійну фіру і взяв мене з собою до Нагуєвичів...