Коротка біографія письменника І. Драча, його дитинство та освіта, літературна діяльність. Аналіз його збірок, різнопланового і внутрішньо цілісного ліричного героя. Висока духовність шедеврів світової лірики, висвітлення еротичних образів у творах.
Аннотация к работе
Довженка; після розгрому українського кіно переходить до редакції журналу «Вітчизна»; з середини 80-х обирається до правління Київської організації Спілки письменників України, далі - його головою, а ще згодом - і Головою Народного руху України та депутатом Верховної Ради України (І скликання), нині керує товариством «Україна», очолює Світовий конгрес українців та Конгрес української інтелігенції (КУІН). Драч називає свою другу збірку (1965), ідейно-змістовим центром якої стає однойменний вірш, де перекинуто асоціативний місток від серця до сонця («Так бють з сердець протуберанці - Повстанці сонця...»). Драча не тільки у зовні незвичних словосполуках, сміливому введенні наукової лексики в мову вірша, а насамперед - у прагненні поєднати в цілісному образному баченні прадавнє народнопоетичне й сучасне «науково-художнє» розуміння, осягнення й переживання першооснов, джерел буття («Таємниця початку», «Балада зі знаком запитання», «Таємниця буття», «Зелена брама» та ін.). Ці твори були опубліковані в збірках «Протуберанці серця» (1965) та «Балади буднів» (1967). В «коло думань» поета ще з перших його збірок постійно входило відчуття «провини безневинної» («Дві сестри»), відповідальності митця за існування «доль забутих», прагнення наблизитися до «тієї єдино озонної Правди», від якої «іноді тільки буваєш на відстані серця» («Балада про дядька Гордія», що справила величезний вплив не тільки на поезію, а й на прозу шістдесятників).