Події під Монастиринцем (1653 р.), похід Тимоша Хмельницького з полковником І. Богуном на Мултяни, оборона Умані, політична та військова діяльність Богуна за гетьманування Виговського, П. Тетері. Формування військового мистецтва вінницького полковника.
Аннотация к работе
Іван Богун: історичний портрет 1. До перших з них належать справи Інституту рукопису Національної Бібліотеки України ім. Вони містять листи за 1661-1663 рр. з описом військових подій, в яких брав участь І. Богун. Важливе місце серед опублікованих джерел займає збірник документів і матеріалів «Визвольна боротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1569-1654 роки)». Завдяки свідченням польських шляхтичів Станіслава Освенціма, Веспасіана Коховського, які були учасниками тих подій, маємо змогу чітко прослідкувати хід воєнних операцій, а також тактику ведення боїв, яку застосовував І. Богун. Дані джерела проливають світло і на відносини Б. Хмельницького з вінницьким полковником. Варто зазначити, що названі польські шляхтичі з повагою відзивалися про І. Богуна, характеризуючи його як відважну та завзяту людину. Зокрема, у 2-му томі міститься лист київського воєводи А. Кисіля польському королю Яну Казимиру про переговори з Б. Хмельницьким і взаємовідносини з Росією і кримським ханом. У томі 3-му вже згаданого збірника документів є дані про початок формування опозиції гетьману Б. Хмельницькому, у звязку із підписання гетьманом угоди під Білою Церквою, до якої належав і І. Богун. А другий полковник, Полтора Кожух військо збирає за Дніпром. Збірник містить листи з описом військових подій під Вінницею (1651 р.), про похід до Молдови І. Богуна з Т. Хмельницьким (1653 р.) під час якого була розгромлена армія ставленика Волощини і Семиграддя, який «дуже сконфузився і ганебно втік», тощо. Зокрема, це щоденник Станіслава Освенціма, в якому особливо цінними для нас є матеріали за січень - березень 1651 р. Чимало цінного матеріалу містить щоденник подій від 19 лютого до 24 березня 1651 р., який опублікував польський історик Мирослав Нагельський, що описують події наступу польської армії на козацьку Україну, а точніше захоплення м. Нами були використані також матеріали про облогу українсько-татарськими військами Камянець-Подільського в травні 1651 року, в яких безпосередньо брав участь вінницький полковник. Велике значення у дослідженні теми мають літописи Самійла Величка, Самовидця, Г. Грабянки. Так, у літописі С. Величка вказується, що І. Богун був кальницьким полковником, з лютого 1649 р. мав ще титул подільського полковника. На жаль пам’ятка дійшла до нашого часу в ушкодженому вигляді, бракує аркушів, де висвітлюються події від Пилявецької до Батозької битви - період розквіту військового мистецтва І. Богуна (з 1651 р.). Але той ходив з А. Ждановичем у Польщу на підмогу Ракоці, а очолив військо, про яке йдеться Ю. Хмельницький. А з літопису Г. Граб’янки дізнаємося, що у військових подіях 1648 року І. Богун участі не брав. Про повстання 1596 р. українських козаків і селян проти польського уряду читаємо у цьому творі, «Наливайко спершу виставив супроти них на підвищеному місці три білих хрещатих корогви, себто знамена з хрестами, на них вишитими, з написом або девізом «Мир християнству, а на призвідця - Бог і Його хрест». І. Богуна зараховує до козацького стану, що є найбільш прийнятною версією для нас щодо походження полковника. У дорадянській історіографії більшість істориків, не займаючись дослідженням біографії І. Богуна, все ж торкалися її окремих сторін описуючи події, в яких полковник брав участь. Н. Полонська-Василенко у двотомнику «Історія України» теж висвітлює постать І. Богуна у подіях під Берестечком, зазначає, що у Переяславі (1654 р.) відмовилися від присяги Вінницький, Кропивницький, Полтавський, Уманський, Брацлавський полки. Дослідниця дотримується думку про приналежність І. Богуна до шляхетського роду, поряд із Виговськими, Кричевськими та ін. Адже через брак відомостей про життєвий шлях кальницького полковника вчені почали по-різному підходити до даної проблеми, дозволяючи собі різні припущення та здогади. Першим, хто висловив думку щодо ідентичності названих осіб був В. Липинський. 20х рр.) велику увагу вивченню проблеми революції 1648-76 рр. приділив М. Петровський. Він спромігся переконливо довести, що козацькі полковники Іван Богун та Іван Федоренко - це різні постаті, а не одна і та ж як це стверджували М. Грушевський, В. Липинський та інші вчені. Так, у 20-х числах січня 1658 р. І. Федоренко вирушив до польського короля для переговорів. У той самий час І. Богун за наказом І. Виговського займався придушенням антигетьманського повстання на чолі з М. Пушкарем біля Полтави. Він наводить на користь цього припущення список реєстрових полковників, складений невідомим поляком у липні-серпні 1649 р., в якому кальницьким полковником значиться «Іван Федоренко: Іван Богун». Ю. Історик також розглядає питання про походження І. Богуна і на противагу В. Липинському, І. Крипякевичу, В. Голобуцькому, Т. Яковлєвій, які вважають І. Богуна шляхтичем, він зазначає, що «вже 1649 р. Богуни - досить розгалужений козацький рід: Федір - козак Крилівської сотні, Степан - Сміловської…, Іван - у полковому товаристві канівському…». Основні віхи життя Останнім часом з’явилось чимало п