Процес формування ідейно-політичних поглядів Палієва на фоні соціально-економічного і політичного життя Східної Галичини початку ХХ ст. Участь у формуванні та бойових діях легіону Українських січових стрільців, національно-демократичного об’єднання.
Аннотация к работе
Визвольні змагання українського народу першої половини ХХ ст. висунули з середовища національно свідомої інтелігенції тисячі відомих громадсько-політичних і військових діячів, яких революція 1917-1920 рр., а згодом національно-визвольна боротьба міжвоєнного часу і рух Опору 40-х років поставили в епіцентр державотворчих битв за незалежність і соборність України. До них традиційно відносилися Євген Коновалець, Андрій Мельник, Степан Бандера, а також Дмитро Паліїв (1896-1944) - старшина легіону Українських січових стрільців і Галицької армії, а наприкінці 30-х років ХХ ст. фундатор і лідер праворадикального Фронту національної єдності у Західній Україні. На жаль, столітній ювілей цього відомого військово-політичного діяча новітньої української доби у 1996 р. пройшов непомітно і в Україні, і в діаспорі, де відійшли у минуле більшість його соратників. Необхідність розширення етнополітичних уяв щодо геополітичних реалій Центрально-Східної Європи напередодні та в час двох світових воєн, потреба ґрунтовного переосмислення процесів трансформації українського національно-визвольного руху 30-х років і загалом боротьби за державне самовизначення і соборність українських земель у ХХ ст. підтверджують наукову і суспільно-практичну значимість вказаного міждисциплінарного дослідження. Виходячи з наукового і суспільно-політичного значення становлення української військової біографістики, враховуючи недостатній рівень вивчення життєдіяльності національної військово-політичної еліти, авторка поставила за мету комплексно та обєктивно дослідити діяльність військово-політичного діяча ЗУНР і Фронту національної єдності Дмитра Палієва, визначити його місце і роль в українському національно-визвольному русі першої половини ХХ ст.В історіографічному масиві Українських визвольних змагань першої половини ХХ ст. дуже мало спеціальних праць, які присвячені військовим діячам національних військових формувань - легіону Українських січових стрільців (1914-1918), Галицькій армії (1918-1920), а також Українській національній армії (1944), ідея формування якої так і не була сповна реалізована наприкінці Другої світової війни. Радянська історіографія, ігноруючи аспекти національно-державного самовизначення українців, розглядала революційні процеси в Україні, зокрема і на західних землях, як складову більшовицької революції в Росії, а уряди УНР і ЗУНР як контрреволюційні режими. Палієва у складі легіону УСС і Галицької армії, його участь у Листопадовій національно-демократичній революції 1918 р. містять військово-історичні нариси й мемуарно-аналітичні публікації діячів ЗУНР, генералів, старшин і стрільців легіону УСС та Галицької армії, почасти Армії УНР. Чільне місце серед них належить розвідкам Осипа Думіна «Нарис історії українсько-польської війни 1918-1919», «Українські Січові Стрільці 1914-1920» та «Історія Легіону Українських Січових Стрільців 1914-1918», колективній роботі (серед її авторів були Іван Крипякевич і Богдан Гнатевич) «Історія українського війська, головнокомандувача УГА Михайла Омеляновича-Павленка «Українсько-польська війна», Олекси Кузьми «Листопадові дні 1918 р.», Мирона Заклинського «Дмитро Вітовський» та ін. Палієва у творенні та діяльності Дивізії писали його побратими Василь Верига «Дмитро Паліїв - воїн і патріот (1896-1944)» і «Слідами батьків: Нариси історії 30 полку дивізії «Галичина» - 1-ої дивізії Української Національної Армії», Павло Грицак «Вежі і кулемети (Спогади з Дивізії і більшовицького полону)», Василь Забродський «Світлої памяті сотник Дмитро Паліїв», Роман Крохмалюк «Заграва на Сході: Спогади і документи з праць у військовій управі «Галичина» в 1943-1945 роках», Ісидор Нагаєвський «Спогади польового духовника».