Правовий режим як основа утворення галузей українського права. Вплив галузей публічного права на формування військового права України. Особливості нормативно-правових актів як джерел військового права. Ієрархія юридичних джерел військового права України.
Аннотация к работе
Наукові пошуки у дослідженні військового права мають наскрізний характер і стосуються національної системи права, конституційних основ державного устрою, а також розбудови та правового регулювання системи національної безпеки України. Відтак, можна засвідчити необхідність теоретичного опрацювання військового права як складової у цих важливих соціально обумовлених процесах розвитку української держави. Правове регулювання військової та військово-цивільної діяльності розглядається як один з елементів у реалізації важливої зовнішньої функції держави - захист суверенітету, недоторканності та територіальної цілісності. Доктринальність військового права випливає з теоретичного обґрунтування факту існування у правовій матерії цього явища, його публічно-правової природи та місця у системі українського права. В основі дослідження військового права як комплексної галузі українського права покладено використання інституціонального та функціонального методів у їх органічному поєднанні для відокремлення військового права, його норм, інститутів, юридичних джерел у системі українського права.У першому розділі “Методологічні засади визначення військового права як комплексної галузі українського права”, який складається із чотирьох підрозділів, розкрито особливості інституціонального та функціонального методів у формуванні методологічного підходу до дослідження системи українського права; наведено загальнотеоретичне обґрунтування галузей права як основних компонентів системи українського права; через вплив публічних галузей права і специфіку правового режиму порушено питання щодо відокремлення військового права як комплексної галузі українського права, висвітлено теоретико-прикладні питання щодо поняття військового права, його структури. Кожний елемент системи права, якими є норма, субінститут, інститут, підгалузь, галузь має логічно побудовані звязки між ними. “Поняття і структура військового права” на основі порівняльного аналізу наведено ознаки військового права та визначено військове право як комплексну галузь права, що є системою загальнообовязкових формально визначених правил поведінки у військовій сфері, які встановлені та охороняються державою, регулюють суспільні відносини, що повязані з діяльністю воєнної організації суспільства, і має за мету забезпечення захисту держави, її суверенітету, територіальної цілісності. У другому розділі “Склад, ієрархія юридичних джерел військового права України”, який складається із чотирьох підрозділів, розкрито поняття, види джерел військового права, визначено їх головні ознаки, охарактеризовано особливості нормативно-правових актів, здійснено дослідження військових наказів як специфічних джерел військового права та наведено характеристику систематизації джерел військового права. У третьому розділі “Розвиток військового права як комплексної галузі українського права”, який складається із чотирьох підрозділів, висвітлено питання розвитку військового права через характеристику його підгалузей та основних інститутів як підсистем комплексної галузі права; розкрито зміст та сутнісні ознаки підгалузі права військової служби у системі військового права; визначено проблемні питання науки військового права та навчальної дисципліни; продемонстровано перспективи подальшого розвитку військового права.Встановлено, що інституціональні ознаки та функціональна характеристика системи українського права дозволяють розглядати право як нормативну та інституційовану, ціннісну систему, яка утворюється із галузей, підгалузей, інститутів, правових норм, поєднаних між собою усталеними звязками. Правовий режим є доктринальною категорією, яка визначає інституціонально-функціональну природу правової матерії, змістовно включає предмет, метод та мету правового регулювання, виконуючи визначальну роль у побудові системи права, у правовстановленні та правореалізації, характеризуючи право як нормативно-інституційований соціальний регулятор. Військове право визначається як комплексна галузь права, що є системою загальнообовязкових формально визначених правил поведінки у військовій сфері, які встановлені та охороняються державою, регулюють суспільні відносини, що повязані з діяльністю воєнної організації суспільства, і мають на меті забезпечення захисту держави, її суверенітету, територіальної цілісності. В одних випадках такі підгалузі належать виключно до військової сфери та не можуть містити норм будь-яких інших галузей права (право військової служби), в інших - норми військового права регулюють відносини держави та громадян у військовій сфері, однак безпосередньо не належать до неї (окремі інститути військово-господарського права, військово-адміністративного права і військово-соціального права ). Відтак військові нормативно-правові акти відповідно до їх юридичної сили та юридичної форми у ієрархічній структурі поділяються так : 1) Конституція України; 2) органічні закони; 3) звичайні закони; 4) Укази Президента України; 5) розпорядження Президента України; 6) постанови Верховної Ради України; 7) постанови Кабіне