Історія і розвиток військової організації слобідських українських полків. Внесок цих формувань у розвиток способів і форм збройної боротьби, у систематизування бойових задач, що виконувалися полками в другій половині XVII, XVIII, XIX і початку XX століть.
Аннотация к работе
Увагу дослідників головним чином приваблювала військова організація Київської Русі, Запорізької Січі, національних українських військових формувань у складі Австро-Угорщини, будівництво Збройних Сил України в 1917 - 1920 р. Тим часом, починаючи з другої половини XVII в. на території Слобідської України існували військові формування, відомі, як Слобідські козацькі полки, що організаційно входили до складу російської армії. Розвиток і трансформація військової організації Слобідських українських полків за більш ніж 250-річний період існування дотепер не стали обєктом спеціального наукового дослідження. У звязку з цим, вивчення змін у військовій організації Слобідських українських полків, системи бойової підготовки і навчання особового складу, особливостей бойового застосування, історії бойових традицій цих частин набувають конкретного наукового значення. Досвіт генези військової організації Слобідських українських полків з урахуванням позитивних моментів і недоліків може бути використаний в сучасних умовах для подальшої розбудови Збройних Сил України та розвитку теорії військового будівництва. Мета і задачі дослідження - на основі переосмислення надбань української та зарубіжної історіографії, вивчення досі не досліджених архівних матеріалів, законодавчих актів, статутів, мемуарів провести комплексний воєнно-історичний аналіз питань розвитку військової організації, бойової підготовки та бойового застосування Слобідських українських полків.Головінського, уперше робиться аналіз причин, що спонукали московський уряд у другій половині XVII ст. піти на формування національно-однорідних кавалерійських іррегулярних частин, і робиться висновок, що цей крок був обумовлений необхідністю створення чергового рубежу оборони на шляху просування кримсько-татарських військ вглиб Росії. Ці історії були написані до різних ювілейних дат, що відзначалися в цих полках. Вивчаючи розвиток військової організації і особливості бойового застосування Слобідських українських полків, автором було використано наступну схему дослідження: збирання і накопичення наукових фактів, опис їх і фіксація у відповідності до завдань дослідження; застосування спеціальних і загальнонаукових методів дослідження з метою обєктивного відображення історії предмету та виявлення тенденцій і закономірностей; розробка теоретичних висновків та практичних рекомендацій. У другому розділі "Основні фактори, що впливали на процес формування та розвитку військової організації Слобідських українських полків" розглядається процес формування і розвитку військової організації Слобідських українських полків, що проходив на фоні воєнної політики Російської держави на південних кордонах і поступового освоєння Слобожанщини. На початку свого існування Слобідські козацькі полки були фактично на повному самозабезпеченні З часів залучення полків у далекі походи на Слобідській Україні відбувається ускладнення соціальної структури суспільства.У висновках дисертації підводяться основні підсумки дослідження змін в організаційній структурі Слобідських Українських полків, системі підготовки особового складу і їхнього впливу на характер бойового застосування, і робляться основні висновки по роботі. Формування Слобідських козацьких полків проходило за умов масового переселення українців з Правобережної України і в руслі політики Московського уряду на зміцнення південних рубежів держави. Слобідські козацькі полки створювалися на традиційній для України організаційній структурі, в основі якої лежала військово-територіальна організація полків, що за основними принципами рішуче відрізнялась від організації російської іррегулярної кінноти. Після проведення на Слобідській Україні військової реформи в 1765 - 1766 рр. бойові можливості Слобідських українських полків значно зросли, чому сприяв перехід до регулярної організаційної структури, яка була більш гнучкою і найкраще відповідала тогочасному рівню розвитку військового мистецтва, а також еволюція прийомів навчання та бойової підготовки особового складу полків від традиційних до регулярних.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вывод
У висновках дисертації підводяться основні підсумки дослідження змін в організаційній структурі Слобідських Українських полків, системі підготовки особового складу і їхнього впливу на характер бойового застосування, і робляться основні висновки по роботі.
1. Основними факторами, що вплинули на зародження і початковий розвиток військової організації Слобідських козацьких полків слід вважати: історичні, природно-географічні, геостратегічні та воєнно-політичні. Формування Слобідських козацьких полків проходило за умов масового переселення українців з Правобережної України і в руслі політики Московського уряду на зміцнення південних рубежів держави. Воно мало усвідомлений, цілеспрямований характер.
2. Слобідські козацькі полки створювалися на традиційній для України організаційній структурі, в основі якої лежала військово-територіальна організація полків, що за основними принципами рішуче відрізнялась від організації російської іррегулярної кінноти. Новоутворені військові формування діяли в звичайних природних умовах проти татарських загонів, чия тактика дій також була відома козакам. Накопичений в боях проти татар досвід Слобідські козаки з успіхом застосовували в бойових діях і походах за межами Слобідської України. Це робило Слобідські полки у кінці XVII - на початку XVIII ст. одними з найкращих легко кінних формувань в російській армії.
3. Реформування Слобідських полків в середині XVIII ст. і перетворення їх на регулярні кавалерійські частини було цілком обумовлено обєктивними закономірностями розвитку збройних сил у XVIII ст. Після проведення на Слобідській Україні військової реформи в 1765 - 1766 рр. бойові можливості Слобідських українських полків значно зросли, чому сприяв перехід до регулярної організаційної структури, яка була більш гнучкою і найкраще відповідала тогочасному рівню розвитку військового мистецтва, а також еволюція прийомів навчання та бойової підготовки особового складу полків від традиційних до регулярних.
4. Спектр бойового використання Слобідських українських полків протягом їхнього існування був дуже широкий: від тактичної розвідки до виконання стратегічних завдань, він значно розширився після переформування полків у регулярні.
5. Бойові та військові традиції Слобідських полків, які були засновані українським козацтвом підтримувалися і зберігалися аж до розформування царської армії.
Практична значимість одержаних результатів визначається рекомендаціями, які сприяють глибокому розумінню необхідності подальшого дослідження процесів утворення і розвитку національних військових формувань. Результати дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем воєнно-історичної науки, теорії і практики розбудови Збройних Сил України, при підготовці і проведенні заходів в рамках Національної програми відродження та розвитку Українського козацтва, схваленої на вищому державному рівні, при розробці державних і військових ритуалів з використанням військово-історичної реконструкції, а також для поліпшення підготовки офіцерських кадрів, написання навчальних та довідкових матеріалів з історії війн та воєнного мистецтва, при організації та проведенні різноманітних виховних заходів, спрямованих на ознайомлення особового складу Збройних Сил України з бойовим досвідом та військовими традиціями Слобідських українських полків.
Список литературы
військовий слобідський історія полк
1. Харковский полк в битвах и походах XVII - XVIII вв.: от казаков к гусарам// Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії. Випуск 3. - Харків, 1998. - С. 68 - 71.
3. До питання бойового застосування кавалерії на початку Першої світової війни (на прикладі участі Охтирського гусарського полку в Галіцийській битві) // Труди академії. - Київ: НАОУ, 2005 - № 58. - С. 342-347.
4. До питання про організаційну структуру та військове оснащення Слобідських українських полків напередодні І-ї світової війни // Труди академії. - Київ : НАОУ, 2005 - № 60. - С.310-314.