Загальна характеристика клейнодів Війська Запорізького та їх зберігання. Булава як холодна зброя ударної дії. Прапор як символ і знак, що об"єднував воїнів навколо князя. Особливість паланкових або курінних печаток. Аналіз литавр, значків та палиць.
Аннотация к работе
Але для того, щоб стати по справжньому сильною військовою структурою, вони створили власні атрибути влади, "клейноди" козацтва. Ці предмети - символи, які в часи козацтва називалися «клейнодами», уособлювали повагу, мужність та відвагу, які мали суттєве значення для козаків… Величко так описує військові клейноди запорожців: «А ті клейноди були такі: дуже гарна королівська золотописна корогва, дуже модний бунчук з позолоченою галкою й деревцем, дуже майстерно зроблена й оздоблена коштовним камінням срібна позолочена булава, срібна військова печатка та нові мідяні великі котли з довбишем. Клейноди вперше були подаровані Війську Запорізькому ще польським королем Стефаном Баторієм як знаки незалежного становища низових козаків від польського уряду 1576 року: «В літо 1576 за Стефана Баторія короля польскаго козаки в лучшій еще строй учинени… Видя у Козаков мужество великеє и з татари на бранех, постави им гетмана й приела им корогов, бунчук й булаву й на печати герб рицер з самопалом й на голові колпак перекривленній, армат й всяких воєнних припасов». Приймаючи клейноди од сусідніх державців, запорожці ніколи не вбачали у тому ознаки підданства тому, од кого приймали клейноди: навпаки, це вважалося ознакою признання незалежності Запорозького Війська, і не один раз траплялося, що, воюючи з поляками, запорожці йшли у бій з клейнодами, подарованими польським королем.Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю. Булавою називалася срібна позолочена, часом прикрашена коштовними каменями куля, насаджена на металеву чи деревяну (горіхову) палицю, гладенько обстругану, помальовану темною фарбою, завдовжки до трьох з половиною четвертей [2]. Булаву використовували і у дуже давні часи, наприкінці епох неоліту й на початку бронзового віку. Також її знали учасники троянської війни, оскільки булаву було знайдено при розкопках Трої. В Україні у XVI-XVIII ст. булава була символом гетьманської влади, її урочисто вручали кожному новообраному гетьманові представники козацької старшини.Прапором, чи корогвою, називалася шовкова яскраво-червона хустка із зображеним по середині або білим польським орлом, коли запорожці були за польським королем, або двоголовим російським, коли вони перейшли до московського царя, а по боках - Спасителем і Архангелом Михаїлом [2]. Подарована Катериною ІІ корогва була білого кольору та мала синій хрест. Корогви були шовкові яскравих кольорів, найчастіше червоного, з одного боку була Богородиця, а з іншого хрест з списом та з написом, до якого полку належала корогва, ким і коли надана. Були на козацьких когогвах святі, які вважалися покровителями козацького війська, ангели, вогняні мечі. клейноди булава прапор печатка Після поділу князем Рожинським козацького війська на полки і сотні, кожний полк і сотня отримали свою корогву, на яких частіше всього були герби повітів, орли, леви, мечі.Булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) та Україні (як ознака влади гетьмана) [1]. За Яворницьким, бунчуком називали просту, помальовану на чорно палицю завдовжки чотири із половиною аршини (один аршин дорівнював 0,711 м.), на верхній кінець якої насаджували мідну кулю, а під кулю вставляли волосся з кінського хвоста з чотирма чи шістьма косами поверх волосся [2]. Від 1647 р. за Богдана Хмельницького, у бунчуках замість чорного кольору використовували білий і були запроваджені також менші бунчуки, які були надані наказному гетьманові, до бунчуків почали привязувати два срібні кутаси на срібних шнурах, які привязували від «галки» і вони спадали нижче довжини хвостів.Свої печатки мали військова канцелярія, кожний полк, інколи навіть сотня. Вона мала зображення козака у гостроверхій шапці, в жупані з ґудзиками на грудях, із шаблею і порохівницею при боці та рушницею через ліве плече, зі списом, та написом по краю лицевого боку: «Печать славного воіска запорозького низового» [2]. Паланкові, або курінні, печатки були круглими чи чотирикутними, виготовленими зі срібла, із зображенням левів, оленів, коней, місяця, зірок, корон, списів, шабель і луків [2].Пірнач - давньоруська холодна зброя, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держално; вид булави. Пірнач, або жезл, за Яворницьким, - та сама булава, лише меншого розміру, зі срібною чи залізною кулею на горішньому кінці палиці, з вертикальними вирізами уздовж кулі, або із особливими виступами у формі наконечників списів упоперек кулі, часом із шістьма перами над кулею [2]. Пірначі, як і булави, використовувалися також з давніх часів: залізні та бронзові пірначі були відомі осетинам і сванетам у V - VII ст.. до Різдва Христового. Згодом вони зустрілися у татар та інших азіатських народів, як знак влади: по-татарськи «буздихан», або «буздичан», - воєводський жезл, котрий водночас був і булавою, і пірначем [2].Значок - мала корогва (прапор), що його використовували в повсякденні з
План
План
Вступ
1. Загальна характеристика клейнодів Війська Запорізького
2. Види клейнодів
2.1 Булава
2.2 Прапор
2.3 Бунчук
2.4 Печатка
2.5 Пірнач
2.6 Литаври, значки, палиці
2. Клейноди як атрибут влади старшини. Місце зберігання клейнодів