Аналіз правового статусу військових частин як суб’єктів цивільного права. Участь військових частин в цивільних відносинах при реалізації ними своїх майнових та особистих немайнових прав і обов’язків; децентралізація забезпечення повсякденних потреб.
Аннотация к работе
Основою структурної побудови зазначеного військового формування є військові частини, які, виконуючи вищевказані конституційні функції, стають субєктами не лише адміністративних, а й інших, у тому числі й цивільних правовідносин. Разом з тим, на наш погляд, в Україні назріла нагальна потреба зясування цивільно-правового статусу військових частин, що викликано причинами як економічного, так і правового характеру. Другі - повязані з колізіями та прогалинами, які існують в чинному законодавстві і внаслідок яких військові частини до сьогодні не мають нормативно закріпленого статусу субєкта цивільних правовідносин, хоча, укладаючи договори, здійснюючи повноваження щодо закріпленого майна, беруть активну участь у цивільному обороті. Крім того, усунення прогалин у законодавстві щодо визначення цивільно-правового статусу військових частин дасть змогу стабілізувати й інші види правовідносин за їхньою участю: адміністративні, трудові, житлові, фінансові тощо. Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які визначають призначення та місце військових частин в системі Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів, цивільне законодавство, яке регламентує статус юридичних осіб, порядок та форми їхньої участі в цивільних правовідносинах, вітчизняна та зарубіжна наукова література, а також судова практика з питань участі військових частин в цивільних правовідносинах.1 “Поняття і зміст цивільних правовідносин за участю військових частин” формулюється поняття військової частини як створеного з метою забезпечення обороноздатності та безпеки держави основного військового підрозділу Збройних Сил України, сформованого переважно з числа військовослужбовців, оснащеного зброєю, бойовою технікою, іншим майном, який має своє дійсне та умовне найменування, фінансується з коштів Державного бюджету, веде самостійне господарство, має кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Серед основних речових прав та обовязків військових частин виділяються ті, які виникають з: а) права оперативного управління майном, яке забезпечує їхню діяльність; б) авторських прав на службові винаходи (особисті немайнові права на такі винаходи належать автору, а майнові права - військовим частинам як роботодавцям). В якості основних зобовязальних прав та обовязків військових частин відзначуються ті, які виникають з: а) договорів, укладених військовими частинами в межах децентралізованого постачання; б) деліктних зобовязань, субєктами яких стають військові частини. 2 “Поняття та ознаки військових частин як субєктів цивільного права” акцентується увага на тому, що участь військових частин в цивільних правовідносинах проходить в обстановці невизначеності їх правового статусу, оскільки законодавство, яке регулює порядок їхньої участі в найрізноманітніших сферах суспільного життя, не містить жодних вказівок на їхню сутність як субєктів цивільних правовідносин, які для них є досить широкими за обсягом та поступаються лише адміністративним відносинам. Зважаючи на те, що: по-перше, сфера основних завдань та функцій військових частин лежить в публічно-правовій площині; по-друге, виконання таких завдань не передбачає отримання прибутку і, як наслідок, потребує бюджетного фінансування; по-третє, майно військової частини є цілісним, тобто таким, що не поділяється на паї та є державною власністю; по-четверте, повнота забезпеченості інтересів кредиторів військових частин досягається за рахунок субсидіарної відповідальності держави в особі Міністерства оборони України, робиться висновок, що найближчою до військових частин за своїми ознаками є форма установи публічного права.Участь військових частин у цивільних правовідносинах проходить в умовах невизначеності їх правового статусу у звязку з тим, що: - по-перше, законодавство, яке визначає призначення та місце військових частин у системі Збройних Сил України, регулює порядок їхньої участі в найрізноманітніших сферах суспільних відносин (закони України “Про Збройні Сили України”, “Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” тощо), не містить жодних вказівок на статус військових частин як субєктів цивільних правовідносин, які для них є досить широкими за обсягом та поступаються лише адміністративним відносинам; 4 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, не дає змоги стверджувати про наявність у військових частин ознаки державної реєстрації як юридичних осіб. Зважаючи на те, що такими ознаками є організаційна єдність, майнова відокремленість, виступ у цивільному обороті від свого імені, самостійна відповідальність за своїми зобовязаннями, здатність бути позивачем та відповідачем у суді, можна стверджувати, що відсутність у військових частин легального статусу юридичної особи зумовлена причинами, які мають не сутнісний, а формальний характер. Для цього пропонується доповнити статтю 3 “Структура Збройних Сил України” Закон