Створення теоретичної моделі психологізму як цілісної поетикальної системи на матеріалі ранньої прози В. Винниченка та І.Буніна і методики компаративного текстуального аналізу стильових, жанрових, композиційних і тематичних аспектів літературних явищ.
Аннотация к работе
Львівський національний університет імені Івана Франка МАЦЕВКО ЛІДІЯ ВАСИЛІВНА УДК 821.161.2 821.161.1]-32 В. Винниченко та І. Бунін: Еволюція психологізму в малій прозі 10.01.06 - теорія літератури АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук ЛЬВІВ - 2000 Дисертацією є рукопис Робота виконана на кафедрі української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Гінда Олена Миколаївна, доцент кафедри української фольклористики Львівського національного університету імені Івана Франка Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Шляхова Нонна Михайлівна, завідувач кафедрою теорії і методики викладання літератури Одеського державного університету імені І.І. Мечникова, декан філологічного факультетукандидат філологічних наук; доцент Бондар Лариса Петрівна, директор Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Провідна установа:Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, м. Автореферат розісланий 19 серпня 2000 р. Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Івашків ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Посеред важливих проблем сучасної літературознавчої науки особливе місце належить дослідженню літературного процесу кінця ІХ - початку ХХ століть. Повернення до вивчення творчих біографій письменників, до ретельного аналізу художніх текстів певним чином пов’язане із зміною концептуальних настанов не лише літературознавства, але і суспільних наук. Література початку XX століття поглибила та ускладнила процес, найбільш характерний для філософсько-естетичного оформлення XIX ст. і який Іван Франко назвав процесом емансипації людської одиниці. Твори обох письменників увібрали найкращі здобутки класичного періоду і запровадили цілком нові форми зображення звільненої особистості. Типологічне зіставлення малої прози Винниченка та Буніна, що складає основу даної роботи, видається нам виправданим та своєчасним. Важливим для дослідження є проблема співіснування художнього психологізму, втіленого в малій прозі Винниченка і Буніна початку ХХ ст. Інтенсивні пошуки морально-естетичної домінанти дають можливість не тільки глибше зрозуміти загальні закономірності розвитку літератури початку століття і на їх основі дослідити ранні прозові твори обох письменників, але й з’ясувати, як саме та чи інша форма психологічного аналізу вписується у контекст творчості кожного з авторів та у процес літературного поступу.