Утворення вірменського народу і створення держави. Прийняття християнства. Розділ держави між Римом і Персією. Візантійська і перська Вірменії. Килікійське царство. Завоювання Вірменії османською Туреччиною і Персією.
Аннотация к работе
Короткий історичний нарис Утворення вірменського народу і створення держави Вірменський народ- один з найдавніших сучасних народів. язичницький храм 1-го ст. Назви країни Arminia і народу Armina уперше зустрічаються в клинописах перського царя Дарія I, який правив у 522-486 рр. до н.е. Згадані арміни, названі у Геродота арменами, були, як вважає одна з гіпотез сучасної науки, індоєвропейським народом, який переселився на нову батьківщину з Європи через Малу Азію. Пришельцями, за цією гіпотезою, були у VII ст. до н. е. фрако-фрігійські племена, які під тиском народів моря, форсуючи Євфрат, заселили південно-західну частину Вірменського нагіря ¦і жили тут поруч з правірменами й іншими племенами. У другому тисячолітті до нашої ери ассирійці називали територію древньої Вірменії країною Наїрі (країною рік), 60 різноплеменних дрібних царств і сотні міст входили до складу цієї легендарної країни. Асирійські клинописи першого тисячоліття до н. е. вже говорять про урартів, тому що на початку IX ст. до н.е., після обєднання племен країни Наїрі, утворилося могутнє царство Урарту зі столицею Тушпа (Ван). Одна з них, Єребуні, заснована у 782 році до н. е. одним з перших урартских царів Аргишті, знаходиться на території сучасного Єревана, імя якого походить від цієї древньої назви. Інша - Тейше-баїні, також знаходиться на території Єревана (горб Кармір-Блур), була заснована Русом II (685-645) - останнім царем Урарту. Єруанд, Тігран Єрвандуні - імена перших вірменських царів, це вже були представники індоєвропейських арменів. Відомо також, що при перших Ахеменідах, перських царях Кіре (550-529 рр.) і Камбізе (529-522 рр.), вірмени, обєднані владою царя, були в союзних і васальних відносинах з могутньою перською державою. Панування древніх персів у Вірменії тривало більш двох століть (550-330 рр. до н. е.) Про життя древньої Вірменії в епоху Ахеменідів є деякі відомості у Ксенофонта (V ст. до. н. е.), який у своєму Анабасисі описав як очевидець відступ десяти тисяч греків через Вірменію до Чорного моря у 401-400 роках до н. е. Головними заняттями вірменів, як випливає з його свідчення, були землеробство, скотарство і садівництво. З домашніх тварин в Анабасисі згадуються кози, вівці, бики, корови, свині, кури і коні Завоювання Персії Олександром Македонським у 330 році до н. е. і утворення на Сході елліністичної монархії Сельовкидів визначило нову епоху в політичному і господарському розвитку древньої Вірменії. На початку цієї епохи територію, населену вірменами, становили три окремі області: Велика Вірменія, центром якої стала Араратська рівнина, Софена - що лежала між Євфратом і верхньою течією Тигра, і Мала Вірменія- між Євфратом і верхньою течією Лікосу. Західна Вірменія підкорилася владі єдиновірного імператора і піддалася новій хвилі еллінізації, на Сході зростало невдоволення перським володарюванням. Деякі вірменські князі, які поступилися володіннями Візантії, отримали взамін міста і землі на далекому південному заході імперії, біля Середземного моря, в горах Килікійського Тавра.