Визначення поняття пленерних ефектів у музичному мистецтві, особливості фактурного втілення простору в фортепіанній музиці доби романтизму на прикладі творчості Ф. Ліста та К. Дебюссі. Стильова та жанрова характеристика пленеру і його основні моделі.
Аннотация к работе
В інструментальному виконавстві проблеми темпу, ритму, часу визначались як головні у створенні художнього образу (О. Особливості інтерпретації фортепіанної музики картинно-зображального змісту, імпресіоністичних пєс-пейзажів разом з питаннями часових співвідношень висунули на перший план завдання відтворення просторовості. Але до цього часу остаточно не зясовано значення „перцептуального простору” в різних за стилем музичних творах щодо його відтворення та сприйняття. Просторові уявлення в музиці з часом кардинально змінюються, викликаючи різноманітні асоціації. Саме у вивченні всієї сукупності засобів, що відтворюють у музиці пленерні ефекти, і полягає актуальність цієї роботи.При цьому визначається, що поняття „пленер”, яке виникло в образотворчому мистецтві, широко використовується в музикознавстві як метафоричний вислів, повязаний з відтворенням природи, повітряного середовища. як художній прийом (засіб виразності), який втілює цей простір у творі (картині). Концепція пленеру в дисертації спирається на дослідження О.Сокола, де пропонується визначення музичної артикуляції як „історично сформованих типологічних способів виконавської вимови моментів інтонаційно-художнього потоку, що породжують певні звукотипи та визначаються характером предметних і модальних ознак образів і функціями цих моментів в інтонаційно-художній цілісності”. „Витоки „музичного пленеру” нагадується, що з давніх часів музика функціонувала у двох просторах: відкритому й замкненому. „Жанрово-семантичне поле формування пленерних ефектів у музиці” визначаються первинні пленерні жанри, до яких, зокрема, належать: - альба - пісня про зорю - одна з найбільш типових форм середньовічної куртуазної лірики, яка ситуативно повязана з картинами світанку;У запропонованій дисертації вивчається відтворення пленеру у фортепіанній музиці. Визначається поняття музичного пленеру як цілісного композиторсько-виконавського феномена, що виявляється у поєднанні особливого виду фактури зі специфічною артикуляцією. Пошуки засобів відтворення повітряного середовища в музиці відбувалися протягом усієї історії розвитку музичного мистецтва в різних стилях і жанрах. Це первинні жанри, що існують у природному пленерному середовищі (альба, серенада ноктюрн та інші) і вторинні жанри, які застосовують просторові ефекти як необхідний художній прийом (зокрема, качча, мадригал, пастораль, баркарола). У романтичну добу виникають передумови безпосереднього моделювання пленеру в фортепіанній музиці.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вывод
У запропонованій дисертації вивчається відтворення пленеру у фортепіанній музиці. Визначається поняття музичного пленеру як цілісного композиторсько-виконавського феномена, що виявляється у поєднанні особливого виду фактури зі специфічною артикуляцією. У результаті дослідження зроблені такі висновки: 1. Пошуки засобів відтворення повітряного середовища в музиці відбувалися протягом усієї історії розвитку музичного мистецтва в різних стилях і жанрах. Впродовж віків формується певна система жанрів, яка відтворює семантику відкритого простору. Це первинні жанри, що існують у природному пленерному середовищі (альба, серенада ноктюрн та інші) і вторинні жанри, які застосовують просторові ефекти як необхідний художній прийом (зокрема, качча, мадригал, пастораль, баркарола).
2. У романтичну добу виникають передумови безпосереднього моделювання пленеру в фортепіанній музиці. Підґрунтям формування пленерного письма став активний розвиток фортепіанного мистецтва. Фортепіано стає улюбленим концертним інструментом, широко використовується в домашньому музикуванні. У ХІХ столітті виникає ціла плеяда композиторів-виконавців, які пошуки нових звучань випробовують на улюбленому інструменті. Вершиною таких досягнень стала творчість Ф. Ліста, який шопенівське „співуче” фортепіано перетворив на оркестр з усіма його звуковими можливостями. Саме у творчості Ф. Ліста система засобів вторинного моделювання просторових ефектів (звукозображальність) отримує остаточне оформлення та закріплення у програмних назвах. Водночас з цим у гармонічних і тембральних рішеннях, фонізмі фактури Ф. Ліст підготував творчість композиторів-імпресіоністів, де відбувається зміщення значущості речей: усі предмети ніби поринають у деякий простір, який сам по собі стає цікавим для відтворення.
3. У творчості К. Дебюссі формується певний комплекс фактурно-виконавських засобів, що можна визначити як пленерний. Він включає ладо-гармонічні, тембральні, фактурні, динамічні, артикуляційні засоби, за допомогою яких у фортепіанній музиці створюється відчуття простору, повітря. Важливим фактором відтворення пленеру є й відповідна виконавська інтерпретація. За допомогою специфічно піаністичних засобів, які чітко фіксуються композитором в нотному тексті (штрихи, темпові, словесні авторські ремарки, що визначають характер твору, педаль і т.ін.), піаніст може досягнути дійсно пленерних звучань.
4. Згодом формується принципово інша модель пленеру. Вона виникає в руслі неофольклоризму. Бартоківський пленер поєднує первісно-архаїчні фольклорні інтонації та ритми (первозданний варваризм) із звуконаслідувальними прийомами, дисонантністю сучасної музичної мови, експресивно-динамічним характером висловлювання. На відміну від „ароматно-барвистого” письма К. Дебюссі, бартоківський „графічний” пленер наближається до естетики фовізму у своєрідному національному перетворенні.
У рамках неофольклоризму визначається і характерна українська специфіка музичного пленеру. У фортепіанних циклах І. Шамо та І. Тараненка імпресіоністичні прийоми письма поєднуються з особливостями національного фольклору.
Отже, є всі підстави стверджувати, що у фортепіанній музиці наразі існують дві моделі пленеру: живописно-колористична імпресіоністична (К. Дебюссі) й архаїчно-графічна нефольклорна (Б. Барток). Вони базуються на двох протилежних типах світосприйняття: одна реалізує єднання з природою, інша репрезентує страх і агресію до природних сил.
Список литературы
1. Довжинець І.Г. Пленер в музиці // Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Музичне виконавство. - Вип.22, Кн.8. - К.: НМАУ, 2002. - С.106-118.
2. Довжинець І.Г. Музика для очей (до проблеми історичної еволюції візуального компоненту оперної вистави) // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. Зб. наук. праць, Вип. 25. - К.: Наука, 2003. - С.13-20.
3. Довжинець І.Г. К. Дебюссі та вітчизняне фортепіанне виконавство // Гектор Берліоз та світова культура. - Харків: ХДІМ ім. І. Котляревського, 2003. - С.326-335.
4. Довжинець І.Г. Іван Тараненко: відчуття реальності на зламі століть // Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Українська та світова музична культура: сучасний погляд. - Вип.43, Кн. 2. - К.: НМАУ, 2005. - С.221-228.
5. Довжинець І.Г. Романтична естетика відкритого простору і фортепіанна музика Ф. Ліста // Теоретичні питання культури, освіти та виховання. Зб. наук. праць, вип. 30 - К.: Наука, 2006. - С.7-12.