Пізнавальні можливості слідчого експерименту. Сутність та види відтворення обстановки і обставин події. Організація та тактика проведення слідчих дій. Способи фіксації ходу та результатів умов відтворення дій. Психологічні особливості роботи слідчого.
Аннотация к работе
Але якщо такі слідчі дії, як допит, виїмка, предявлення для впізнання отримали, загальне визнання (як у теорії, так і на практиці), то стосовно слідчої дії, передбаченої ст. Традиційно ця слідча дія розглядається як обєднання (сполучення) двох окремих слідчих дій - слідчого експерименту та перевірки показань на місці, в яких пізнавальні можливості, способи отримання інформації, процесуальне положення учасників є різними. Через це виникають проблеми вибору тактики проведення відтворення обстановки і обставин події; оцінювання отриманих під час його проведення результатів; визначення ролі цієї слідчої дії в процесі доказування. Відповідно до поставленої мети в роботі накреслене вирішення таких завдань: здійснити науковий аналіз і узагальнити теоретичні джерела та положення зарубіжних законодавств з метою запозичення досвіду вирішення порушених проблем у державах з розвиненою правовою системою; дослідити, визначити та науково обґрунтувати поняття, сутність та пізнавальні можливості відтворення обстановки і обставин події, визначити його види; обґрунтувати розширення пізнавальних можливостей слідчого експерименту та використання під час його проведення реконструкції та моделювання; дослідити сучасні можливості використання науково-технічних досягнень під час слідчого експерименту; узагальнити практичний досвід та розробити комплекс рекомендацій щодо удосконалення тактики підготовки, провадження та фіксації результатів відтворення обстановки і обставин події з урахуванням типових тактичних ситуацій; обґрунтувати необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства з метою конкретизації пізнавальних можливостей окремих слідчих дій та розширення прав та обовязків учасників відтворення обстановки і обставин події; сформулювати відповідні пропозиції. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в теоретичній розробці та обґрунтуванні концепції та необхідності розгляду слідчої дії як окремого криміналістичного методу пізнання, в межах якого проведено комплексне дослідження відтворення обстановки і обставин події як процесуальної форми діяльності слідчого, як слідчої дії з її організаційно-тактичним змістом і, нарешті, як методу пізнання, і на цій підставі дістали подальший розвиток теоретичні засади розширення можливостей цієї слідчої дії; більш точнішого визначення її змістовної сутності і значення в процесі доказування, а також внесені пропозиції щодо змін у чинному законодавстві; вдосконалення тактики її провадження на основі типових тактичних ситуацій, що в кінцевому результаті дозволяє розширити пізнавальні можливості попереднього розслідування.У першому підрозділі "Витоки та історико-порівняльний аналіз відтворення обстановки і обставин події" аналізуються особливості утворення, розкриваються сучасний стан і проблеми цієї слідчої дії, визначається місце відтворення обстановки і обставин події в кримінально-процесуальному пізнанні. У другому підрозділі "Поняття, сутність та види відтворення обстановки і обставин події" слідча дія розглядається з боку її процесуальної форми та як метод пізнання. Зокрема, дисертант розглядає поняття "відтворення обстановки і обставин події" як самостійну дію, яка проводиться з метою перевірки й уточнення наявних та отримання нових доказів шляхом відтворення обставин події та проведення дослідних дій за умов, у яких відповідні дії могли відбуватися. Для більш якісного проведення відтворення обстановки і обставин події дисертант рекомендує складати план, в якому визначати зміст тієї частини показань чи даних, які необхідно перевірити; місце, час, спосіб і порядок проведення; коло учасників; підготовку матеріалів, які необхідні під час її проведення; передбачити заходи організаційного характеру (охорона місця події, звязок між учасниками і т. ін.). Зокрема, автор наголошує, що у процесі перевірки показань застосування тактичних прийомів повинно відповідати певним умовам: проводиться тільки після отримання свідчень від особи, з якою дана дія буде проводитись; показання перевіряються лише на тому місці, де відбувалася досліджувана подія; в разі, якщо показання, повязані з місцем події, можна перевірити іншим способом, слідчу дію проводити не доцільно інакше вона перетвориться у допит на місці в присутності понятих, що є порушенням кримінально-процесуального закону; особі, з якою проводиться перевірка показань, надається можливість вільно вибирати напрямок руху, вона без будь-якого підказування свідчить: де, що, і яким чином відбувалось; слідчий повинен залишатися керівником при наданні ініціативи особі, з якою проводиться слідча дія, оперативно приймати рішення, бути готовим протидіяти можливим завадам проведенню розслідування в цілому і слідчої дії зокрема; деталізація показань.Автор стисло формулює конкретні пропозиції, які мають теоретичне і практичне значення для реформування діючого кримінально-процесуального законодавства та вдосконалення криміналістичної тактики у наступних напрямах