Відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України - Автореферат

Розбудова в Україні громадянського суспільства і правової держави, посилення охорони прав і законних інтересів субєктів цивільного права зумовили необхідність дослідження цивільно-правового інституту відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, а також складовою частиною таких органів - органами внутрішніх справ України. Судова статистика переконливо свідчить про зростання більш ніж удвічі кількості справ про відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду за період 2001-2005 рр.: зі 103 справ у 2001 р. до 274 справ у 2005 р. Відповідно, потрібні нові підходи до правовідносин, що виникають унаслідок завдання шкоди діями (актами) органів державної влади, зокрема органами внутрішніх справ України, а також дещо інший погляд на теоретичні конструкції, викладені раніше в юридичній літературі. Новітні дослідження проблем розвитку цивільно-правового інституту відшкодування шкоди, завданої внаслідок діяльності органів державної влади, зокрема органів внутрішніх справ України, в сучасному українському суспільстві у цілому не задовольняють вимоги правозастосування, а також доктринальні та наукові потреби. Індуктивний метод формально-логічного мислення дав змогу дійти висновку, що відповідальність за шкоду, завдану органами державної влади, в тому числі органами внутрішніх справ України, не повинна обмежуватись будь-яким переліком, встановленим у законі, однак підстави відшкодування шкоди підлягають чіткому законодавчому визначенню з метою встановлення належного балансу інтересів особи, яка зазнала майнових і немайнових втрат, та забезпечення охорони правопорядку.Констатовано, що за римським правом делікти поділялись на такі, що передбачали відшкодування у випадку заподіяння шкоди життю і здоровю - Iniuria, у разі заподіяння шкоди внаслідок злочинного користування майном сторонньої особи - Furtum, і пізніше сформованого Rapina - підвищеної відповідальності за шкоду, завдану внаслідок небезпечних посягань на майно, а також на делікти змішаного типу: Damnum iniuria datum; Metus; Dolus; Fraus creditorum. Для подолання цього недоліку було запропоновано розмістити зобовязання в чотири групи: а) відшкодування шкоди, заподіяної діями інших осіб; б) відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоровю громадян; в) відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок здійснення діяльності певного характеру; г) встановлення порядку відшкодування шкоди. У ЦК України порівняно з ЦК УРСР простежується прагнення законодавця підвищити рівень охорони прав та інтересів субєктів цивільного права, отже, дисертантом запропоновано систематизувати зобовязання, що виникають внаслідок дій (актів) органів державної влади: 1) загального обовязку відшкодувати завдану майнову шкоду; 2) загального обовязку відшкодувати моральну шкоду; 3) загального обовязку відшкодувати шкоду, завдану діями (актами) органів державної влади. У тому випадку, коли виникає питання про відповідальність за шкоду, завдану незаконними діями в галузі владної діяльності, постає питання про “імунітет верховної влади”, який ще має досить вагоме значення в країнах системи Common Law, на відміну від країн континентальної Європи, a коли шкоди завдано “актами держави”(acts of state), наприклад оголошенням війни, або дипломатичними акціями, відшкодування взагалі неможливе. Розділ ІІ дисертації “Загальні підстави (умови) відшкодування шкоди, завданої внаслідок дій (актів) органів внутрішніх справ України”, включає чотири підрозділи і присвячений дослідженню складових частин цивільно-правових деліктних зобовязань, що виникають внаслідок завдання шкоди органами внутрішніх справ України.Систематизація зобовязань, що виникають внаслідок завдання шкоди органами державної влади полягає у визначенні: загального обовязку відшкодувати шкоду; загального обовязку відшкодувати моральну шкоду; загального обовязку відшкодувати шкоду, завдану діями (актами) органів державної влади. Поряд з підставами відшкодування шкоди, завданої, зокрема, нормотворчою діяльністю органів внутрішніх справ України, доцільно визначити процесуальний порядок розгляду вимог про визнання нормативного акта неправовим як підстави відшкодування шкоди. Доцільно розрізняти підстави виникнення зобовязань по відшкодуванню шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України, та умови, за наявності яких судом визначається розмір відшкодування. Для відшкодування шкоди необхідно, щоб діяльність органу, посадової особи системи МВС України порушувала норми відповідної галузі права. Необхідно визначити на законодавчому рівні особливості провадження цивільного судочинства по справах про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

За підсумками дослідження сформульовано та викладено нижченаведені наукові результати.

1. Систематизація зобовязань, що виникають внаслідок завдання шкоди органами державної влади полягає у визначенні: загального обовязку відшкодувати шкоду; загального обовязку відшкодувати моральну шкоду; загального обовязку відшкодувати шкоду, завдану діями (актами) органів державної влади.

2. Поряд з підставами відшкодування шкоди, завданої, зокрема, нормотворчою діяльністю органів внутрішніх справ України, доцільно визначити процесуальний порядок розгляду вимог про визнання нормативного акта неправовим як підстави відшкодування шкоди. Для цього запропоновано викласти ст. 21 ЦК України в такій редакції: ч. 1 вказаної статті виключити, а ч. 2 викласти в такій редакції: “Суд визнає неправовим та скасовує нормативний акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси”.

3. Доцільно розрізняти підстави виникнення зобовязань по відшкодуванню шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України, та умови, за наявності яких судом визначається розмір відшкодування. Підставою відповідальності є факт завдання шкоди - делікт. Для відшкодування шкоди необхідно, щоб діяльність органу, посадової особи системи МВС України порушувала норми відповідної галузі права.

3. Необхідно визначити на законодавчому рівні особливості провадження цивільного судочинства по справах про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої діями (актами) органів внутрішніх справ України. Чинне цивільне процесуальне законодавства передбачає право суду касаційної інстанції постановити рішення по суті в разі встановлення порушень норм матеріального, а також процесуального права. Представляється доцільним викласти положення ст. 341 ЦПК України таким чином, щоб закріпити обовязок суду касаційної інстанції розглядати по суті справи про відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України.

4. Відшкодувати шкоду, завдану незаконними оперативно-розшуковими заходами, значно складніше, ніж шкоду, завдану гласними діями органів внутрішніх справ України. Основні ускладнення виникають у звязку з таємним режимом документообігу при здійсненні оперативно-розшукових заходів, а отже, з неможливістю дізнатись про сам факт застосування оперативних заходів щодо особи, а також довести ознаки незаконності у діях посадових осіб оперативних підрозділів органів внутрішніх справ. У звязку з цим необхідно зобовязати органи, що здійснюють оперативно-розшукові заходи, інформувати особу, щодо якої вони здійснювалися, про їх закінчення.

5. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок прийняття незаконного рішення у цивільній справі, є окремим деліктним зобовязанням, що не повинне приєднуватись до випадків відшкодування шкоди, передбачених ст. 1176 ЦК України. Запропоновано виключити ч. 5 ст.1176 ЦК України, виклавши цю статтю у такій редакції: “Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, а також прокуратури”.

6. Наявність суттєвих особливостей, іманентних визнанню незаконними судових рішень, а також процедурі притягнення судді до кримінальної відповідальності за злочин, що вплинув на здійснення правосуддя, зумовлює необхідність доповнити ЦК України ст. 1176-1 з такою назвою: “Відшкодування шкоди, завданої прийняттям судового рішення у цивільній справі”. Статтю 1176-1 викласти в такій редакції: “Шкода, завдана фізичній або юридичній особі прийняттям незаконного рішення або ухвали суду в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі після набрання законної сили вироком щодо судді, який постановив незаконне судове рішення”.

7. Особливостями відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України, є: визначення відповідача у справі про відшкодування шкоди, завданої органом внутрішніх справ України; порядок виплати суми відшкодування органом Державного казначейства України; покладання обовязку відшкодувати шкоду, завдану посадовою особою, органом місцевої міліції, на відповідний орган місцевого самоврядування, а у випадку виконання загальнодержавних завдань - солідарно на орган місцевого самоврядування та державну казну.

8. Завдання шкоди учасниками громадських формувань з охорони правопорядку при спільному виконанні завдань з органами внутрішніх справ, а також у разі самостійного здійснення наданих повноважень необхідно відносити до випадків відповідальності за діяльність органів внутрішніх справ України. Відшкодування шкоди, завданої за таких умов, повинно здійснюватися на субсидіарних засадах.

9. Розмір відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, а також застосування адміністративного арешту, повинен залежати від втрат на ринку праці (ускладнення з прийняттям на роботу тощо), а також розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць, що сплинув з моменту правопорушення до постановлення судом рішення про відшкодування моральної шкоди.

1. Фролов М. М. Владний акт органів внутрішніх справ України як підстава виникнення цивільної відповідальності // Вісник Університету внутрішніх справ. - Спецвипуск. - 2000. - С. 167-170.

2. Фролов М. М. Цивільно-правові проблеми, що виникають в діяльності місцевої міліції // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Спецвипуск. - 2001. - С. 198-203.

3. Фролов М. М. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок діяльності громадських формувань з охорони правопорядку // Проблеми цивільного права: тези наукових доповідей і повідомлень до конференції, присвяченої світлій памяті проф. О. А. Пушкіна. - Харків. - 2001. - С. 97-103.

4. Фролов М. М. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок прийняття юридичною особою акта влади // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. - № 2. - РВВ ЛАВС. - Луганськ. - 2004. - С. 159-170.

5. Фролов М. М. Розмежування підстав відшкодування шкоди, завданої внаслідок дій (актів) правоохоронних органів // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. - 2004. - № 2 (15). - С. 165-173.

6. Фролов М. М., Тучак Р. М. Проблеми перегляду судових рішень у порядку повторної касації // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2004. - Вип. 26. - С. 106-109.

7. Фролов М. М. До проблеми відшкодування моральної шкоди, завданої органами внутрішніх справ України // Матеріали науково-практичної конференції, присвяченій памяті проф. О. А. Пушкіна. - Харків, 21 травня 2005 р. - С. 253-256.