Аналіз особливостей суб’єктів зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди малолітніми. Визначення категорій протиправної поведінки батьків. Значення вини для цивільно-правової відповідальності. Вдосконалення норм сімейного законодавства України.
Аннотация к работе
Поруч із Сімейним кодексом, який набув чинності разом з ЦК України, норми цивільного законодавства встановлюють також статус таких осіб, які ще не мають цивільної дієздатності, а саме - малолітніх. Крім цього, при дослідженні зазначених питань мають бути враховані також новели Сімейного кодексу України, а також низка норм міжнародно-правового характеру, що стосуються безпосередньо дітей, а саме Конвенція про права дитини 1989 р., що до кінця 1997 р. була ратифікована всіма країнами, за винятком Сполучених Штатів Америки і Сомалі; Мінімальні стандартні правила Організації Обєднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінські правила), 1985 р.; Правила Організації Обєднаних Націй, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі, 1990 р.; Керівні принципи ООН для запобігання злочинності серед неповнолітніх (Керівні принципи, прийняті в Ер-Ріяді), 1990 р. У звязку з необхідністю вирішення цього та низки інших питань, повязаних із відшкодуванням шкоди, заподіяної малолітніми особами, цивільною-правовою відповідальністю осіб, які повинні відповідати за законом за правопорушення, вчинені малолітніми, виникає потреба в проведенні теоретичної розробки визначеної проблематики. Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюється також необхідністю визначення та однозначного розуміння основних категорій цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків; використання досвіду зарубіжних країн, що дало б змогу на підставі порівняльно-правового аналізу встановити особливості відповідальності батьків за правопорушення, вчинені їх неповнолітніми дітьми; усунення прогалин у дослідженні цього інституту, які обумовлені відсутністю фундаментальних досліджень з цього питання. В процесі дослідження застосовувалися такі методи наукового пізнання: конкретно-історичний (його покладено в основу дослідження еволюції розвитку цивільного законодавства щодо регулювання зобовязань, що виникають внаслідок завдання шкоди малолітніми, та відповідальності осіб, які за законом відповідальні за дані правопорушення); порівняльно-правовий аналіз (застосовувався при вивченні досвіду деяких зарубіжних країн у сфері нормативного регулювання цивільної та сімейно-правової відповідальності батьків за правопорушення, вчинені малолітніми); метод екстраполяції показників і процесів, правових рішень в подібних галузях юридичної науки (метод правової аналогії або аналогії закону), який дозволив виявити в Цивільному та Сімейному кодексах України недоліки і прогалини; формально-логічний (з його використанням здійснено тлумачення окремих понять та термінів).Досліджуючи особливості правового статусу малолітніх осіб в майнових відносинах, автор акцентує увагу на тому, що права, якими наділені малолітні як учасники цивільних відносин, виникають вже від народження, разом з тим, набувати та розпоряджатися деякими своїми правами малолітні особи можуть лише після досягнення певного віку, наприклад, право займатися підприємницькою діяльністю може наставати після досягнення 16-річного віку і надання повної цивільної дієздатності. Ним зроблено висновок, що ноксальна відповідальність paterfamilias за шкоду, заподіяну його підвладними дітьми і рабами, закріплена у Законі ХІІ таблиць, є підгрунтям ідеї відповідальності однієї особи за дії іншої, яку було з часом покладено в основу визначення засад відшкодування шкоди, завданої малолітніми, недієздатними тощо. Детальному аналізу піддано підстави виникнення зобовязань з відшкодування шкоди, відмінності між зобовязанням відшкодувати шкоду (збитки), що виникли у договірних відносинах при їх порушенні, та деліктними зобовязаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди іншій особі. Так, ЦК України містить норму, відповідно до якої якщо шкода завдана фізичною особою, яка не могла розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними у звязку з психічним розладом або недоумством, обовязок відшкодувати шкоду може бути покладений судом на тих, хто з нею проживають, в тому числі працездатних батьків, що знали про її психічний стан, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді. Автором досліджено також питання про те, які особи визнаються батьками; хто виступає особами, які замінюють батьків; який правовий статус осіб, які замінюють батьків; є фактичними вихователями тощо і чи несуть відповідальність такі особи за правопорушення, вчинені малолітніми дітьми.Сформульоване поняття правосубєктності як передумови участі малолітніх осіб у цивільних правовідносинах і цивільному обороті (активна правосубєктність), яка включає в себе здатність мати цивільні права та обовязки (правоздатність), здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обовязки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їхнього невиконання (дієздатність). Під “складом цивільного правопорушення” пропонується розуміти систему (зміст) цивільного правопорушення, що має значення для кваліфікації делікту та покладення відпо