Соціокультурні процеси в Криму на сучасному етапі. Основи вивчення традиційних свят та обрядів як культурологійного явища, методика етнографічних досліджень. Форми ретрансляції традиційних свят та обрядів в умовах сучасного культурного життя Криму.
Аннотация к работе
Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2003 р. (розділ “Культура, охорона історичної і культурної спадщини”), затвердженої Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 липня 2000 р. В ході дисертаційного дослідження було використано такі методи: історичний - у реконструкції загальної картини етноміграційних процесів, що відбувалися на територіях сучасного Криму; аналітичний - при вивченні культурологічного та мистецтвознавчого параметрів цієї проблеми; теоретичний - для визначення загальних елементів, притаманних святково-обрядовій культурі народів різного віросповідання; системний - для зясування типологічних рис, притаманних традиційним святам та обрядам, що зберегли свою актуальність для населення Кримського півострову; емпіричного спостереження та етномистецтвознавчого аналізу - у вивчені особливості їх функціонування за сучасних умов культурного життя; метод прогностичного моделювання - в обґрунтуванні пропозицій щодо відродження етнообрядовосвяткових традицій в Кримському регіоні; експериментальний - під час апробації принципів організації просвітницької діяльності соціальних інститутів та громадських обєднань, спрямованої на відродження етнотрадицій в культурному житті населення Кримського півострову. Наукова новизна дослідження полягає в тому що: - вперше проблема відродження традиційних свят та обрядів в сучасних умовах культурного життя Криму розглядається з позицій тих світоглядних компонентів, що відрізняють фольклорні традиції від інших, більш пізнього походження; доведено, що типологічність рис між компонентами традиційних форм обрядово-святкової культури етносів та національних меншин, що проживають в цьому регіоні, узагальнює історичний досвід їхнього співіснування, в основі якого покладені принципи генетичної спадкоємності фольклорних традицій з первісних форм світовідчуття; Розглядаючи розбіжності у підходах до цієї проблеми з боку релігійних конфесій, що діють в кримському регіоні, автор приходить до висновку: перехід від протистояння до діалогу у міжконфесійних відносинах можна здійснити за умов, якщо релігійні питання розглядати як невідємну частину відродження культурних традицій, сфокусованих та збережених у обрядово-святкових формах організації повсякденного буття представників різних етнічних угрупувань та національних меншин, які сьогодні представляють кримське населення.