Об’єкт, об’єктивна й суб’єктивна сторони злочину за статтею 130 Кримінального кодексу України, його кваліфікуючі ознаки. Відмежування зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби від суміжних складів злочину, міри відповідальності.
Аннотация к работе
Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до пяти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, - карається позбавленням волі на строк від двох до пяти років. Ним виступає особа, яка, крім ознак загального субєкта має ще й такі додаткові ознаки: по-перше, є носієм вірусу імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини; по-друге, знала про наявність у неї цієї хвороби; по-третє, була попереджена у закладі охорони здоровя про свої обовязки і про заходи недопущення поширення на інших людей цієї хвороби. Думаю, що вказівка у ч.1 ст.130 КК України на те, що поставлення у небезпеку зараження є свідомим вказує на наявність першої інтелектуальної ознаки умислу, тобто, що винний знав про те, що він є носієм вірусу імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, і був попереджений у закладі охорони здоровя про свої обовязки і про заходи недопущення поширення на інших людей цієї хвороби. Зараження іншої людини вірусом невиліковної інфекційної хвороби, вчинене особою, яка не знала, що вона є носієм такого вірусу, але за обставинами справи могла і повинна була передбачати настання суспільне небезпечних наслідків (злочинна недбалість), за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. ст.СНІД (синдром набутого імунодефіциту), що викликається особливим вірусом, досить швидко поширюється останніми роками у всьому світі і створює серйозні побоювання у світової спільноти, оскільки й досі не знайдені засоби лікування цієї хвороби. Захворювання на СНІД настає внаслідок зараження людини вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Стаття 130 встановлює відповідальність за зараження саме ВІЛ-інфекцією, хоча нею охоплюється такий наслідок цього зараження як СНІД. Встановлено, що ВІЛ-інфекція передається тільки при попаданні вірусу з зараженою кровю в кров здорової людини (наприклад, при користуванні наркоманами одним і тим же шприцем) і при статевих контактах (в тому числі й гомосексуальних). Зміст цих суспільних відносин полягає у створенні і підтриманні умов, за яких показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами, а фізичним особам як субєктам суспільного життя створюються належні умови для оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.
План
Зміст
Вступ
Обєкт та ознаки обєктивної сторони злочину за статтею 130 ККУ
Ознаки субєктивної сторони та субєкта злочину за статтею 130 ККУ
Ознаки кваліфікованого складу злочину за статтею 130 ККУ
Відмежування зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби від суміжних складів злочину
Висновки
Список використаних джерел
Вывод
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130) є спеціальним видом тілесного ушкодження. СНІД (синдром набутого імунодефіциту), що викликається особливим вірусом, досить швидко поширюється останніми роками у всьому світі і створює серйозні побоювання у світової спільноти, оскільки й досі не знайдені засоби лікування цієї хвороби. Захворювання на СНІД настає внаслідок зараження людини вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). СНІД є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції. Стаття 130 встановлює відповідальність за зараження саме ВІЛ-інфекцією, хоча нею охоплюється такий наслідок цього зараження як СНІД. Встановлено, що ВІЛ-інфекція передається тільки при попаданні вірусу з зараженою кровю в кров здорової людини (наприклад, при користуванні наркоманами одним і тим же шприцем) і при статевих контактах (в тому числі й гомосексуальних). Не менш небезпечні випадки зараження іншими невиліковними інфекційними хворобами, що є небезпечними для життя людей (наприклад, важкі форми туберкульозу).
Викладене дозволяє зробити висновок, що безпосереднім обєктом злочинного посягання, передбаченого ст. 130 КК, є суспільні відносини, що забезпечують стан душевного та соціального благополуччя людини стосовно її здоровя. Зміст цих суспільних відносин полягає у створенні і підтриманні умов, за яких показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами, а фізичним особам як субєктам суспільного життя створюються належні умови для оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. Формуються зазначені суспільні відносини з метою гарантування як фізично здоровим особам, так і ВІЛ-інфікованим чи інфікованим невиліковною інфекційною хворобою, нормального співжиття.
Необхідною ознакою обєктивної сторони цього злочину є причинний звязок між діянням і зараженням потерпілого, згода якого на таке зараження не виключає відповідальності винного. Якщо не можна встановити, чи заразився потерпілий саме від дій цієї особи, останній може відповідати за ч. 1 ст. 130 - за поставлення в небезпеку зараження ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою.
Субєктивна сторона цього злочину- лише злочинна самовпевненість. Оскільки закон вимагає усвідомлення особою наявності у неї хвороби, вина у вигляді злочинної недбалості виключається. Умисне зараження вказаними в ст. 130 хворобами тягне відповідальність за ч. 4 цієї статті.
Субєкт злочину - будь-яка особа, якій виповнилося 16 років і яка страждає на ці захворювання.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 130 - арешт на строк до трьох місяців або обмеження волі на строк до пяти років, або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 130 - позбавлення волі на строк від двох до пяти років; за ч. З ст. 130 - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 4 ст. 130 - позбавлення волі на строк від пяти до десяти років.
Список литературы
відповідальність злочин зараження хвороба
Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - Москва: Юристъ, 1999.
Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960р. та 2001р.). - Київ: Атіка, 2001.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. /За ред. М.І. Мельника, М.І.Хавронюка.-К.: Каннон, 2001.
Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. /За ред. С.С.Яценка. - К.: А.С.К., 2002.
"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення": Закон України від 12 грудня 1991р. із змінами, внесеними Законами України від 3 березня 1998р., 15 листопада 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №.11. - Ст.152; 1998. - №35. - Ст.235; 2001. - №6. - Ст.41.
"Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних і паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб": затверджений наказом МОЗ України від 19 липня 1995 р, №133, //www. rada. kiev. ua.
"Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз": Закон України від 5 липня 2001р. //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №49. - Ст.258.
Сучасна українська літературна мова./За ред. М.Я.Плющ. - Київ: Вища школа, 1994.
Словник української мови. В 11-ти томах.Т.3. - Київ: Наукова думка, 1972.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-є вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2003.
Здоровье матери и ребенка. Энциклопедия. - Киев: Издательство "Украинская энциклопедия" имени М.П.Бажана, 1992.
Джужа О.М. Запобігання поширенню СНІДУ: кримінологічні та кримінально-правові проблеми. Автореферат дисер.... доктора юрид. наук. - Київ, 1996.
Уголовное право России. Особенная часть. Учебник под ред. проф. А.И. Рарога. - М.: Институт международного права и экономики. Издательство "Триада, Лтд", 1996.
SARS: наростаюча загроза. // За здорову націю. Медичний вісник. 2003. - №2. Размещено на .ru