Комплексна розробка проблем відповідальності за хабарництво, які склалися в кримінальному праві України. Порівняльний аналіз рішень аналогічних проблем в Німеччині й Швейцарії. Обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення боротьби з хабарництвом в Україні.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження визначається необхідністю удосконалення боротьби з хабарництвом в Україні в сучасних умовах. Так, Німеччина, Швейцарія, Україна, низка інших держав прийняли рішення про уніфікацію свого законодавства з цих питань, приєднавшись до Європейської кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 27.01.1999 р. Підґрунтям кримінального права Російської Імперії, СРСР, незалежних держав, які утворилися на початку 90-х років, в тому числі і України, послужили законодавчі і науково-практичні положення німецької школи класичного кримінального права. Метою дослідження є комплексна розробка проблем відповідальності за хабарництво, які склалися в кримінальному праві України, шляхом порівняльного аналізу рішень аналогічних проблем в Німеччині та Швейцарії, і формулювання на підставі одержаних результатів обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення боротьби з хабарництвом в Україні. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі задачі: 1) визначити поняття обєкта хабарництва, предмета хабара; ознаки, які характеризують обєктивну і субєктивну сторону складів хабарництва, субєктів одержання хабара; визначити обтяжуючі ознаки хабарництва і спеціальні правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності за хабарництво в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії;Розділ 1 "Загальна характеристика кримінального права Німеччини і Швейцарії" складається з двох підрозділів, в яких дається загальна характеристика найважливіших положень Загальної і Особливої частини кримінального права Німеччини і Швейцарії, необхідних для дослідження складів хабарництва. У підрозділі 1.1 "Загальна характеристика Загальної частини кримінального права Німеччини і Швейцарії" показано, що кримінальне право Німеччини, Швейцарії та України мають схожу структуру і, за небагатьма винятками, передбачають однакові інститути, проте мають низку відмінностей. Виявлено, що уявлення про елементи складу злочину в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії суттєво відрізняються від існуючих в кримінальному праві України. У підрозділі 1.2 "Загальна характеристика Особливої частини кримінального права Німеччини і Швейцарії" характеризується структура Особливої частини кримінального права цих країн, місце злочинів у сфері службової діяльності в цій структурі, а також зміни, внесені протягом 1997-2003 р. р. до складів цих злочинів. У підрозділі 2.2 "Дія (бездіяльність), за яку дається та одержується хабар" доводиться, що предметом хабара є не будь-яке майно, право на майно і дії майнового характеру (в кримінальному праві України), не будь-яка вигода (в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії), а лише такі, які вимагаються, приймаються, пропонуються, обіцяються, надаються за діяння по службі (службове діяння).У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у комплексній розробці проблем відповідальності за хабарництво, які склалися в кримінальному праві України, шляхом порівняльного аналізу рішень аналогічних проблем в Німеччині та Швейцарії, і формулювання на підставі одержаних результатів обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення боротьби з хабарництвом в Україні: 1. У звязку з наступною ратифікацією Європейської кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією вигоду буде необхідно визнати предметом хабара і в кримінальному праві України. Визначення цього предмета хабара ми вважаємо за можливе запозичити з кримінального права Німеччини і Швейцарії, де під вигодою прийнято розуміти матеріальне або нематеріальне поліпшення стану одержувача, на яке він не має права ані за законом, ані за договором. Встановлено, що обєктивна сторона одержання хабара в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії може виражатися в одній з трьох дій: (а) у вимозі, (б) прийнятті обіцянки або (в) у одержанні предмета хабара, а обєктивна сторона давання хабара - (а) у пропозиції, (б) у обіцянці або (в) у наданні предмета хабара. У звязку із її наступною ратифікацією в кримінальному праві України буде необхідно розширити обєктивну сторону давання і одержання хабара, криміналізувавши пропозицію, обіцянку, вимогу вигоди і прийняття обіцянки вигоди, визначення яких можливо запозичити з кримінального права Німеччини і Швейцарії.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у комплексній розробці проблем відповідальності за хабарництво, які склалися в кримінальному праві України, шляхом порівняльного аналізу рішень аналогічних проблем в Німеччині та Швейцарії, і формулювання на підставі одержаних результатів обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення боротьби з хабарництвом в Україні: 1. Узагальнення поглядів німецьких, швейцарських і українських вчених дозволяє зробити висновок, що суспільна небезпечність злочинів у сфері службової діяльності зумовлена тим, що службові особи посягають саме на той обєкт, який ці особи зобовязані охороняти, - на правильну (нормальну) діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.
2. Обєктом хабарництва в кримінальному праві Німеччини прийнято вважати віру громадськості в непідкупність службових осіб і обєктивність їх рішень. Таке визначення німецьких фахівців в певній мірі підтверджує позицію вітчизняних науковців, згідно з якою обєктом хабарництва є авторитет держави, підприємств, установ, організацій.
3. Предметом хабара в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії є вигода. У звязку з наступною ратифікацією Європейської кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією вигоду буде необхідно визнати предметом хабара і в кримінальному праві України. Визначення цього предмета хабара ми вважаємо за можливе запозичити з кримінального права Німеччини і Швейцарії, де під вигодою прийнято розуміти матеріальне або нематеріальне поліпшення стану одержувача, на яке він не має права ані за законом, ані за договором. До ознак, які характеризують предмет хабара, належить також діяння по службі (службове діяння). Це діяння повинно бути конкретною формою службової поведінки.
4. Встановлено, що обєктивна сторона одержання хабара в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії може виражатися в одній з трьох дій: (а) у вимозі, (б) прийнятті обіцянки або (в) у одержанні предмета хабара, а обєктивна сторона давання хабара - (а) у пропозиції, (б) у обіцянці або (в) у наданні предмета хабара. Ці визначення відповідають вимогам Європейської кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. У звязку із її наступною ратифікацією в кримінальному праві України буде необхідно розширити обєктивну сторону давання і одержання хабара, криміналізувавши пропозицію, обіцянку, вимогу вигоди і прийняття обіцянки вигоди, визначення яких можливо запозичити з кримінального права Німеччини і Швейцарії.
5. Німецькими вченими виявлено проблему, повязану з тим, що пропозиція хабара формально підпадає під визначення підбурювання до одержання хабара, а вимога хабара також формально підпадає під визначення підбурювання до давання хабара. З метою уникнення такої проблеми в кримінальному праві України ми пропонуємо доповнити Примітку до ст.368 КК України пунктом 5 такого змісту: "5. Вимога хабара, яку хабародавець виконав або на яку він погодився, не є підбурюванням до давання хабара. Пропозиція хабара, на яку службова особа погодилася, або який службова особа прийняла, не є підбурюванням до одержання хабара”.
6. В кримінальному праві Німеччини, Швейцарії і України поняття службової особи характеризується двома ознаками: функціональною і формальною. Функціональна ознака визначає, які функції виконує службова особа; ця ознака повязана з колом її прав і обовязків. Формальна ознака визначає підставу, в силу якої службова особа отримує ці права і обовязки.
7. В результаті дослідження встановлено, що в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії субєкт одержання хабара може не співпадати з хабароодержувачем. Внаслідок цього в цих країнах одержанням хабара вважається також висловлена службовою особою вимога надати вигоду третій особі і прийняття службовою особою обіцянки про надання вигоди третій особі за вчинення службовою особою службового діяння. Відповідно даванням хабара вважається також пропозиція, обіцянка і надання вигоди третій особі за вчинення службовою особою службового діяння. Відповідно до вимог Європейської кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією такі дії буде необхідно криміналізувати також і Україні. Досвід застосування цієї норми, який існує в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії, узагальнений в межах цього дисертаційного дослідження, може бути використаний в Україні.
8. Давання й одержання хабара тісно повязані умислами. Як показало дослідження, як німецькі і швейцарські, так і вітчизняні вчені звертали увагу на те, що цей звязок досягається шляхом угоди (домовленості) між хабародавцем і субєктом одержання хабара. З урахуванням цих даних, а також наведених нових аргументів, таку двосторонню угоду (домовленість) між субєктом одержання хабара і хабародавцем можливо вважати протиправним договором.
9. Дослідження показало, що визначення більшості обтяжуючих ознак хабарництва, передбачені кримінальним правом України, є більш чіткими і послідовними, ніж відповідні визначення, передбачені кримінальним правом Німеччини і Швейцарії. Проте, на нашу думку, з швейцарської судової практики доцільно запозичити принципи застосування дискреційних повноважень, які дозволяють вирішити проблему кваліфікації такої обтяжуючої ознаки одержання хабара, як вимагання хабара з погрозою вчинення або невчинення дій з використанням дискреційних повноважень.
10. Латентність хабарництва обумовлюється передусім взаємною зацікавленістю хабародавця і субєкта одержання хабара у втаємниченні того, що сталося. Ми вважаємо за доцільне стимулювати до позитивної посткримінальної поведінки як хабародавців, так і службових осіб. Аналіз показав, що спеціальні правові підстави звільнення від відповідальності за хабарництво, які існують в кримінальному праві Німеччини і Швейцарії, поширюються як на хабародавця, так і на субєкта одержання хабара. У звязку з цим ми пропонуємо доповнити КК України статтею 3691, якою передбачити звільнення від кримінальної відповідальності як за одержання, так і за давання хабара у разі, якщо особа, яка одержала або дала хабар, добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.
Дане дослідження дало можливість сформулювати окремі пропозиції щодо вдосконалення складів хабарництва, передбачених КК України, і судової практики у справах про хабарництво. За його результатами пропонується проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України" та проект відповідної постанови Пленуму Верховного Суду України, які наводяться у додатках до дисертації.
Список литературы
1) Крупко Д.І. Деякі проблеми кваліфікації хабарництва в кримінальному праві ФРН // Правова держава. - 2001. - № 3. - С.157-163.
2) Крупко Д.І. Поняття службової особи у кримінальному кодексі 2001 р. // Право та безпека. - 2002. - № 1. - C.63 - 68.
3) Крупко Д.І. Основні ознаки службових злочинів у кримінальному праві Швейцарії // Правова держава. - 2002. - № 4. - C.123-130.
4) Крупко Д.И. Преступления в сфере служебной деятельности // Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник для вузов / Под редакцией заслуженного деятеля науки и техники Украины, доктора юридических наук, профессора Е.Л. Стрельцова. - Харьков: Одиссей, 2002. - С. 569-579.
5) Крупко Д.І. Порівняльний аналіз системи складів хабарництва в німецькому, швейцарському і українському праві // Кримінальний кодекс України 2001 р. (Проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): Матеріали науково-практичної конференції (4-5 квітня 2003 р.). - Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, 2003. - С.85-88.
6) Крупко Д.І. Хуберівська реформа кримінального права в Швейцарії // Правова держава. - 2003. - № 6. - С.159-165.
7) Крупко Д.І. Застосування норм Загальної частини Кримінального кодексу до питання про відповідальність бухгалтерів // Юридична Україна. - 2003. - № 10. - С.72-77.
8) Крупко Д.И. Преступления в сфере служебной деятельности // Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. - 3-е изд., перераб. и доп. - Харьков: Одиссей, 2005. - С. 695-712.