Розкриття семантико-когнітивних та наративних особливостей текстового втілення стану тривоги персонажа в англомовних художніх творах. Лінгвопсихологічна модель стану тривоги, яка інтегрує психологічні особливості цього стану і його мовне позначення.
Аннотация к работе
Залучення когнітивної парадигми до лінгвопоетики уможливило новий ракурс висвітлення проблеми варіативності образного осмислення окремих емоцій та емоційних станів, зокрема таких, як: любов (B.Bierwiaczonek, S.M.Peca, Г.А.Огаркова), щастя (С.Г.Воркачов), здивування (Н.В.Дорофєєва), гнів (Я.О.Покровська, J.Witherow), страх (О.О.Борисов, О.Левкієвська, С.В.Зайкіна), а також тривога. Ініціатива в постановці питання про причини, характер та перебіг стану тривоги належить психологам (Ф.Б.Березін, О.Кондаш, Р.Мей, Г.М.Прихожан, Ч.Спілбергер), які наголошують на невизначеності та багатоплановості цього явища, що ускладнює вивчення засобів його вербалізації в мові та тексті. Різноманітність теоретичних тлумачень тривоги та постійна увага науковців до вивчення емоцій і емоційних станів сприяють висвітленню нових перспектив у розгляді широкого спектру емоційних явищ, до яких належить і тривога. У дисертації було застосовано такі методи й методики аналізу: аналіз словникових дефініцій для виявлення закріплених у мовному узусі засобів позначення емоційного стану тривоги; компонентний аналіз для визначення й опису семантичної структури досліджуваних лексичних одиниць; методика ідентифікації показників емотивності художнього тексту (за С.В.Гладьо) для встановлення текстових сигналів стану тривоги; методика концептуального аналізу в термінах концептуальної метафори й метонімії для розкриття когнітивних механізмів утілення стану тривоги персонажа; методика наративного аналізу з метою виявлення особливостей розгортання стану тривоги персонажа, що відтворюється в семантиці художньої розповіді; методика контекстуально-інтерпретаційного аналізу для встановлення способів зображення стану тривоги персонажа та розкриття механізмів його текстового втілення. Новим у цьому дослідженні є побудова лінгвопсихологічної моделі стану тривоги, яка включає, зокрема, зміст поняття “емоційний стан”, специфіку ситуативної (екзогенної) тривоги, на відміну від тривоги як активації тривожності (ендогенна тривога), а також їх репрезентації в лексиці сучасної англійської мови.Невизначеність статусу і змістового наповнення явища емоційного стану, а також термінів “емоційний стан” та “емоція”, що вживаються науковцями подекуди синонімічно, ускладнює дослідження особливостей текстового втілення такого емоційного явища, як тривога. Точкою відліку в розвитку будь-якого емоційного стану є поява власне емоції як відповіді на безпосередню та опосередковану оцінки емоціогенної ситуації, у результаті якої зявляються відчуття, почуття та афекти, причому останні загострюють сталі риси особистості (наприклад, тривожність) та зумовлюють імовірний перехід певного емоційного стану в інший емоційний чи психічний стан. Так, зовнішні та внутрішні чинники виникнення тривоги співвідносяться з лексемами cause, threat, danger, етап безпосередньої оцінки ситуації позначається іменником uncertainty, відчуттю внутрішньої напруги відповідає лексема foreboding, роздратованості - agitation, fretting, disquietude, переживанню невизначеної загрози - bother, concern, solicitude, trouble, worry, uneasiness, зародженню страху - dread, dismay, apprehension, fearfulness, misgiving, невідворотності катастрофи, що насувається, - alarm, тривожно-боязкому збудженню - anguish, distress of mind, eagerness, nervousness. Іменники - alarm, anguish, apprehension, dread, dismay, fearfulness, misgiving, distress/disturbance of mind, eagerness, nervousness можуть також характеризувати певні перетворення стану тривоги, зокрема її перехід у страх, жах, паніку, і деякі вияви ендогенної тривоги. Метафоричне осмислення емоційного стану тривоги в досліджуваних художніх текстах вписується в ієрархію метафор Великого Ланцюга Буття (G.Lakoff, M.Turner), де тривога постає в сукупності таких способів концептуалізації: ТРИВОГА Є ЛЮДИНА (ворог, мучитель, злодій, жахливе створіння); ТРИВОГА Є ТВАРИНА; ТРИВОГА Є РОСЛИНА; ТРИВОГА Є НЕЖИВИЙ ОБЄКТ (вмістище, вантаж); ТРИВОГА Є ПРИРОДНА ФІЗИЧНА РІЧ або ЯВИЩЕ (природні сили, спалах, зовнішні сили, хвороба).“Жодний Великий Інквізитор, - писав С.Кєркегор, - не мав напоготові таких жахливих тортур, що їх має тривога, жодний шпигун не вміє так майстерно нападати на підозрюваного в ту мить, коли він найслабший, не вміє так розставляти пастки, у які він повинен потрапити, як це вміє тривога; жодний найрозумніший суддя не розуміє, як потрібно допитувати обвинувачуваного - допитувати його так, як це робить тривога, яка ніколи не відпускає обвинувачуваного - ні в розвагах, ні в праці, ні вдень, ні вночі”. Стан тривоги персонажа як особлива фізіологічна та психічна реальність відтворюється в художньому тексті за допомогою певних способів і засобів, що засвідчують конкретні форми вияву цього стану. Динамічні моделі уможливлюють побудову лінгвопсихологічної моделі стану тривоги, репрезентованої в лексичній системі англійської мови, а також сприяють реконструкції поетапного представлення стану тривоги персонажа в художньому наративі. Відображення емоційного стану тривоги персона