Дослідження процесу післявоєнного відновлення вищої освіти України. Загальний стан вищих закладів освіти після звільнення території України. Складові відновлення матеріально-технічної бази та кадрового потенціалу українських університетів та інститутів.
Аннотация к работе
Докорінних змін зазнали уявлення про сучасний світ, світогляд людини набув неочікуваних форм, виникла потреба в усвідомленні причетності українського суспільства до глобальних процесів, що здійснюються у світовій політичній, фінансово-економічній, інформаційно-технічній і гуманітарній сферах. На сучасному етапі в системі вищої освіти України активізувалися реформаційні процеси. У період соціально-економічних та політичних трансформацій набувають більшої актуальності дослідження різних складових історичного розвитку суспільства, наприклад, таких як періоду відбудови господарства та духовно-культурної сфери УРСР після війни 1941-1945 рр. У сучасних умовах дуже важливо дослідити, яким чином вирішувалися проблеми відродження вищої освіти повоєнної України, а саме: відновлення навчального процесу, відбудови матеріально-технічної бази, поповнення науково-педагогічного складу вищих навчальних закладів. Предметом дослідження виступає процес відновлення та подальшого розвитку вищої освіти в Україні в повоєнний період. Наукова новизна дисертації визначається постановкою і комплексним осмисленням актуальної проблеми відновлення й розвитку системи вищої освіти України післявоєнного періоду; критичним аналізом історіографії проблеми; уведенням до наукового обігу нових неопублікованих архівних джерел; висвітленням характерних проблем післявоєнного відновлення системи вищої освіти республіки; узагальненням досвіду з відродження та нормалізації навчального процесу; зясуванням внеску науковців ВНЗ у розвиток наукового потенціалу країни; відтворенням характерних рис поступового розвитку означеної системи; вивченням специфіки та засобів суспільно-політичного та ідеологічного виховання студентської молоді в контексті соціально-політичної ситуації в країні.У першому розділі - “Історіографія, джерельна база та методи дослідження”, в підрозділі “Історіографія проблеми” проаналізовано історіографічний доробок присвячений проблемі післявоєнного відродження вищої освіти в Україні. Ювілейна книга присвячена 40-річчю народної освіти в СРСР, як це не дивно, взагалі не торкалась проблем відбудови вищих навчальних закладів після війни, але цікава для поданого дослідження з точки зору інформативності в сфері системотвірних засад функціонування вищої школи на радянському просторі того часу.Своєрідним проривом у царині дослідження обраної проблематики стала колективна монографія, видана з нагоди 50-річчя жовтневої революції, яка вказує на найголовніші завдання дослідників та пояснює їхні висновки, що лише радянська влада створила найкращі умови для розвитку вищої освіти в Україні. Вища школа України розглядалася або в контексті історії вищої освіти СРСР, або з метою доведення переваг радянської влади в Україні. До першої групи належать опубліковані збірники документів, в яких сформульована позиція держави щодо політики в галузі розвитку вищої освіти, окреслені заходи з відбудови вищої школи України, відновлення навчально-виховного процесу. Цілісною системою в дисертації виступила система вищої освіти УРСР, а елементами - різноманітні структурні одиниці вищої освіти, такі як: університети, інститути, окремі органи управління вищої освіти (міністерства, головні управління, відомства).У процесі відродження вищої освіти республіки можна виділити два етапи: 1943-1945 рр. та 1945-1950 рр. На першому етапі необхідно було відновити довоєнні показники системи вищої освіти, а за період 1945-1950 рр. перевищити їх. Проте недостатня кількість молоді, що мала повну середню освіту, складні соціально-економічні умови, низький рівень життя повоєнних років перешкоджали виконанню планів набору абітурієнтів на перші курси. Вирішувати проблему відновлення складу студентів доводилося запровадженням пільгових умов вступу та навчання, розгортанням широкої профорієнтаційної роботи. Для заохочення й підтримки студентства у відбудові, між навчальними закладами країни розгорнулися соціалістичні змагання з відновлення та ремонту ВНЗ, що прискорило відродження системи вищої освіти УРСР. Повернули довоєнний термін навчання у вищих навчальних закладах, велику увагу приділяли організації навчального процесу, а саме: науково обґрунтованим розкладам занять, екзаменаційних іспитів, покращанню навчальних програм.
План
2. Основний зміст роботи
Вывод
Відновлення діяльності вищої школи Української РСР розпочалося відразу після звільнення території від окупаційних військ. Повернення з евакуації вищих навчальних закладів та початок роботи перших інститутів припадають на 1943 р. У процесі відродження вищої освіти республіки можна виділити два етапи: 1943-1945 рр. та 1945-1950 рр. На першому етапі необхідно було відновити довоєнні показники системи вищої освіти, а за період 1945-1950 рр. перевищити їх. Ці грандіозні плани, зважаючи на нелюдське напруження всього духовно-економічного потенціалу, Україна майже виконала.
Контингент студентів поповнювався за рахунок демобілізованих вояків, які прагнули продовжити перерване війною навчання. Проте недостатня кількість молоді, що мала повну середню освіту, складні соціально-економічні умови, низький рівень життя повоєнних років перешкоджали виконанню планів набору абітурієнтів на перші курси. Вирішувати проблему відновлення складу студентів доводилося запровадженням пільгових умов вступу та навчання, розгортанням широкої профорієнтаційної роботи.
Великий внесок у відбудову зробили науково-педагогічні працівники та студенти навчальних закладів. Для заохочення й підтримки студентства у відбудові, між навчальними закладами країни розгорнулися соціалістичні змагання з відновлення та ремонту ВНЗ, що прискорило відродження системи вищої освіти УРСР. У 1945 р. вдалося досягти довоєнного рівня кількості студентів, а до кінця пятирічки перевершити його. Після повернення з евакуації та відновлення функціонування ВНЗ належало негайно впорядкувати навчальний процес, перевести його в режим роботи мирного часу. Повернули довоєнний термін навчання у вищих навчальних закладах, велику увагу приділяли організації навчального процесу, а саме: науково обґрунтованим розкладам занять, екзаменаційних іспитів, покращанню навчальних програм. Нормативно-правові акти повоєнних років визначили нову структуру та організацію системи вищої освіти України. У 1945 р. з 162 ВНЗ, що діяли в Україні до війни, відновили роботу всі індустріальні, сільськогосподарські та економічні ВНЗ. Разом з тим абсолютна кількість ВНЗ на території України протягом 40-х та навіть 60-х років зменшувалася.
Довоєнну мережу педагогічної вищої освіти УРСР вдалося відновити в 1945 р. У досліджуваний період спостерігається посилення уваги до рівня науково-теоретичної та методичної підготовки студентів, прагнення підвищити якість освіти молодих спеціалістів, для чого збільшували кількість годин на вивчення психології, педагогіки, методики викладання. Проте деякі зміни були зумовлені зростанням ідеологізації освіти та посиленням русифікації. Зміцнення науково-педагогічного складу вищої школи відбувалося, головним чином, через аспірантуру й докторантуру. Заважала вирішенню завдання комплектації аспірантури недостатня кількість претендентів, які відповідали академічним вимогам, брак наукових керівників, матеріально-технічні та соціально-побутові проблеми. Прагнення в стислі строки поповнити науково-педагогічний склад спричинило зниження якості дисертаційних робіт. До 1945/46 н.р. вдалося відновити майже повністю довоєнний рівень комплектації педагогічними та науковими кадрами.
У повоєнний період до наукової діяльності намагалися залучити якомога більше науково-педагогічних працівників вищої школи. Пошуковою роботою прагнули охопити студентів, що сприяло формуванню в них навичок самостійної роботи, розвивало творчі здібності. Спостерігається збільшення наукових досліджень, зростання їхньої науково-практичної цінності, але щороку в звітах про результати наукової роботи вища школа піддавалася критиці за невиконання планів наукових досліджень. Відставання від планів пояснювалося значною завантаженістю науковців, недостатнім матеріальним заохоченням, невирішеністю соціально-побутових проблем. У виховній роботі з молоддю все більше зростала ідеологізація її змісту та підпорядкованість інтересам принципів партійності та класовості. Комсомольські організації вищих навчальних закладів УРСР виконували настанови партії щодо патріотичного та суспільно-політичного загартування молоді, контролювали студентське життя в аудиторіях та в позанавчальний час. Політичне, ідеологічне та патріотичне виховання студентської молоді здійснювалося насамперед через викладання дисциплін суспільно-гуманітарного циклу. Система освіти й виховання у вищих навчальних закладах УРСР, окрім невідємних позитивних моментів, а саме високий рівень освіченості та спеціальної наукової й практичної підготовки випускників ВНЗ, зосереджувалася на зміцненні домінування комуністичної ідеології, утиску демократизму та інакомислення, особистої свободи, наукової та творчої думки і була невідємною складовою українського радянського суспільства.
Список литературы
1. Васильчук Т.В. Поновлення системи вищої освіти України в повоєнні роки (1945-1953 рр.) // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - № 5-6. - С. 93-97.
2. Васильчук Т.В. Відновлення вищої педагогічної освіти Української РСР після Великої вітчизняної війни // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету (ЗНУ, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського). - Запоріжжя: Просвіта, 2003. - Випуск XVI. - С. 245-250.
3. Васильчук Т.В. Проблеми відновлення науково-дослідної діяльності вузів УРСР після Великої вітчизняної війни // Грані: Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. -Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - № 6 (листопад-грудень). - С. 52-56.
4. Васильчук Т.В. Історична освіта у вузах УРСР у перші роки після війни (1941-1945 рр.) Культурологічний вісник. // Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя: Премєр, 2004. - Випуск 12. - С. 53-57.
5. Васильчук Т.В Суспільно-політичне та ідеологічне виховання молоді у вузах УРСР після Великої вітчизняної війни // Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці: Рута, 2004. - Випуск 229-230. - С. 62-66.
6. Васильчук Т.В. Деякі аспекти викладання суспільно-політичних наук у вузах України в повоєнні роки // Етнокультурні процеси на Півдні України в ХІХ-ХХ ст. Збірка наукових праць ІІІ Регіональної наукової конференції. 14-15 вересня 2000 р. - Запоріжжя: ЗДТУ,2000. - С. 115-117.
7. Васильчук Т.В. Матеріально-технічне та фінансове забезпечення науки України в повоєнне десятиріччя // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України. Збірник наукових праць V Всеукраїнської науково-практичної конференції 2-3 жовтня 2003 р. - Запоріжжя: ІПІЕНД НАН України, ЗНТУ, 2003. - С. 152-155.
8. Васильчук Т.В. Проблеми повоєнного відновлення вищої педагогічної освіти в Україні (друга половина 40-х рр.) // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України. Збірник наукових праць VI Всеукраїнської науково-практичної конференції 6-8 жовтня 2005 р. - Запоріжжя: ІПІЕНД НАН України, ЗНТУ, 2005. - С. 190-192.
9. Васильчук Т.В. Система вищої освіти України: ґенеза становлення й розвитку // Вища освіта України. Теоретичний та науково-методичний часопис. - Київ: Інститут вищої освіти АПН України, 2006. - С. 34-41.