Відносини колективної власності в трансформаційній економіці - Автореферат

Дослідження трансформаційних процесів в економічній системі неможливе без розгляду такої найбільш фундаментальної системоутворюючої категорії як власність, яка містить в собі велику кількість різних ознак і форм прояву. Різні аспекти розвязання процесу її реалізації, форм функціонування, крім висвітлення в творах класиків і авторів фундаментальних досліджень Дж.Кейнса, П.Лафарга, К.Маркса, Дж.Міля, Т.Мора, Р.Оуена, Д.Рікардо, П.Прудона, К.Сен-Сімона, А.Сміта, знайшли відображення в працях відомих вітчизняних вчених. Зокрема, значний внесок у вивчення проблеми власності, її суті, форм, сучасних змін здійснили такі вітчизняні вчені, як А. Високо оцінюючи внесок вітчизняних та зарубіжних вчених у розвиток теорії колективної власності, необхідно зазначити, що в їх працях все ще недостатньо розроблена цілісна концепція колективної власності, процес реалізації різних її форм. Особисто автором у межах цієї теми підготовлено підрозділ 2.1 «Інституціональні перетворення як соціально-економічна основа вдосконалення відносин колективної власності».Структура відносин власності складна і виявляється у багатоаспектності процесу їх історичного розвитку, однак, найважливішими є економічне і юридичне розуміння власності. Як економічна категорія власність визначається ступенем розвитку продуктивних сил і характеризується системою обєктивно зумовлених, історично мінливих відносин між господарськими субєктами в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання умов виробництва та його результатів. У розвинутому індустріальному та постіндустріальному суспільствах колективна праця стає засобом прискорення процесів усуспільнення виробництва, що знаходить свій вияв у виникненні та розвитку колективних форм власності, частка яких кількісно і якісно зростає, вони поступово заперечують приватну індивідуальну власність і стають домінуючими у сучасному ринковому господарстві. Існують та виникають нові колективні форми власності, які все більше сприяють відновленню єдності праці і власності та функціонують в сучасній економічній системі як колективні (народні) підприємства, фонди власності трудящих, трудові кооперативи, товариства, пенсійні фонди тощо та стають економічною основою переходу до посткапіталізму. У роботі аргументовано, що колективна власність - це виробничі відносини між людьми з приводу сумісного привласнення та розділення колективом (фізичних чи юридичних осіб) засобів виробництва, предметів споживання, послуг, цінних паперів та інших обєктів власності в усіх сферах економічного відтворення, колективного управління цією власністю та колективно-індивідуального привласнення результатів виробництва.У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці теоретичного, методологічного та практичного обґрунтування відносин колективної власності та шляхів підвищення її ефективності в умовах ринкової трансформації економіки України. Зростання економічного значення колективної власності в сучасній економіці відображає обєктивні та новітні тенденції в історичній еволюції відносин власності під впливом розвитку продуктивних сил та дією економічних законів і, в першу чергу, закону власності. Установлено, що посилення ступеня соціалізації відбувається в процесі дифузії власності, її персоніфікації та деперсоніфікації, зміни механізмів управління та реалізації власності, перехресного володіння цінними паперами (акціями), створення холдингів, системи участі у виробництві та прибутках, зростанням ролі прав власності та їх дезінтеграції від володіння, розпорядження, використання до більш диференційованої системи правових відносин власності («пучка прав») тощо. Вивчення широкого кола фундаментальних праць вітчизняних та зарубіжних вчених, наукової монографічної літератури, матеріалів періодичної преси, дають змогу констатувати, що у розвинутих країнах світу сучасні колективні форми власності виникли у процесі тривалої історичної еволюції відносин власності і функціонують як кооперативні, акціонерні (корпоративні) господарські структури, а також у вигляді «народних» підприємств, різних фондів, товариств, асоціацій тощо. Обґрунтовано, що формування колективної власності в Україні відбулося не в процесі еволюції відносин власності, ринкового відбору форм власності за критеріями їх ефективності, відповідності суспільним інтересам, а шляхом реформування економічної системи через механізми роздержавлення та приватизації і орієнтацією цього процесу не на соціально-економічні, а, насамперед, на політичні цілі.

2. Основний зміст роботи

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці теоретичного, методологічного та практичного обґрунтування відносин колективної власності та шляхів підвищення її ефективності в умовах ринкової трансформації економіки України.

1. Дослідження показало, що сучасний етап економічного розвитку, перехід країн до інформаційного суспільства характеризується посиленням тенденції до усуспільнення виробництва, а відтак до соціалізації власності як за юридичною формою, так і економічним змістом, що підриває основи приватної власності і її заперечення суспільним, і, зокрема, колективним привласненням. Зростання економічного значення колективної власності в сучасній економіці відображає обєктивні та новітні тенденції в історичній еволюції відносин власності під впливом розвитку продуктивних сил та дією економічних законів і, в першу чергу, закону власності. Колективна власність стає пріоритетною формою розвитку сучасних відносин власності, оскільки діалектично поєднує колективний характер праці з колективним привласненням.

2. Установлено, що посилення ступеня соціалізації відбувається в процесі дифузії власності, її персоніфікації та деперсоніфікації, зміни механізмів управління та реалізації власності, перехресного володіння цінними паперами (акціями), створення холдингів, системи участі у виробництві та прибутках, зростанням ролі прав власності та їх дезінтеграції від володіння, розпорядження, використання до більш диференційованої системи правових відносин власності («пучка прав») тощо.

3. Вивчення широкого кола фундаментальних праць вітчизняних та зарубіжних вчених, наукової монографічної літератури, матеріалів періодичної преси, дають змогу констатувати, що у розвинутих країнах світу сучасні колективні форми власності виникли у процесі тривалої історичної еволюції відносин власності і функціонують як кооперативні, акціонерні (корпоративні) господарські структури, а також у вигляді «народних» підприємств, різних фондів, товариств, асоціацій тощо. Завдяки цьому формується плюралізм форм власності, відбувається гармонізація суспільних інтересів, підсилюється стабільність економічної системи, її гнучкість та еластичність.

На підприємствах колективної власності виробляється більша частина товарів і послуг. Частка колективних власників у національному доході та суспільному продукті цих країн постійно зростає, а тому сучасну економіку можна назвати економікою колективної власності.

4. Обґрунтовано, що формування колективної власності в Україні відбулося не в процесі еволюції відносин власності, ринкового відбору форм власності за критеріями їх ефективності, відповідності суспільним інтересам, а шляхом реформування економічної системи через механізми роздержавлення та приватизації і орієнтацією цього процесу не на соціально-економічні, а, насамперед, на політичні цілі. У результаті такого прискореного реформування була створена «антиринкова» структура виробництва, яка тільки формально набула окремих ознак ринку та призвела до дезорганізації та деіндустріалізації економіки.

5. Роздержавлення, з огляду на речовий зміст цього процесу, означає передачу різних обєктів державної власності недержавним субєктам господарювання (колективним, приватним).

Приватизація - це одна із складових частин самого процесу роздержавлення і означає перехід частини обєктів державної власності до приватних осіб та формування на цій основі відносин приватної трудової та нетрудової (в умовах використання найманої праці) власності.

У процесі роздержавлення змінюються форми та механізми регулюючого впливу держави на економічні процеси, підвищується ефективність використання економічних важелів через податкову систему, кредитну сферу, державне замовлення тощо.

6. Серед форм колективізації обєктів державної власності, що можуть бути приватизованими найбільш перспективною для великих і середніх підприємств з урахуванням зарубіжного досвіду перспективним є «народне підприємство», тобто акціонерне товариство, в якому контрольним пакетом акцій володіє трудовий колектив. При цьому, вартість викупленого у держави майна доцільно було б розподілити серед працівників підприємства з урахуванням заробітної плати, стажу роботи і кваліфікації та видавати кожному працівникові титул еквівалента його частки у формі акцій чи облігацій. 7. Зясовано, що ефективність функціонування різних форм колективної власності є важливою методологічною і теоретичною проблемою, оскільки сьогодні не існує однозначного набору критеріїв її визначення (ефективності). Рентабельність виробництва, як найбільш універсальний показник ефективності на макрорівні не може одночасно бути таким при визначенні макроекономічного ефекту, а відтак для оцінки ефективності власності важливо мати максимальний синергічний ефект, що отриманий від її функціонування. Синтетичним показником синергії можуть бути дані про корпоратизацію активів, рівень розвитку фондового ринку, дивідендна політика тощо. 8. Однією з важливих тенденцій розвитку сучасної кооперації стає багатогалузева диверсифікація її діяльності, створення складних організаційно-правових структур, поєднання різних типів та форм кооперації, поєднання власного капіталу кооперативів та капіталу інших організаційних форм. Залучення до кооперативного сектора економіки некооперативного капіталу дозволяє формувати змішані акціонерно-кооперативні, орендно-кооперативні та інші різновиди кооперативних форм і на цій основі підвищувати мобільність та ефективність кооперативного капіталу. З іншого боку, таке поєднання різних форм капіталу «вимиває» традиційні ознаки кооперації. Більш прогресивними формами залучення стороннього капіталу могла бути оренда державної власності та власного капіталу кооперативів.

Колективна монографія: 1. Кірдан О. П. Формування концептуальних засад дієвого механізму реалізації колективної власності в умовах транзитивної економіки / О. П. Кірдан // Економіка України: стратегічне планування : колективна монографія / за ред. В.Ф.Бєсєдіна, А. С. Музиченка. - К. : НДЕІ, 2008. - С. 453-460. (0,56 друк. арк.).

Статті у наукових фахових виданнях: 2. Кірдан О. П. Методологічні аспекти аналізу власності в альтернативних соціальних системах / О. П. Кірдан // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - К. : НДЕІ, 2000. - Вип. 11. - С. 258-262. ( 0,32 друк. арк.)

3. Кірдан О. П. Шляхи підвищення ефективності підприємств державного сектора економіки / О. П. Кірдан // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. - Х. : ХГПУ, 2000. - Вып. 122. Технический прогресс и эффективность производства. Ч. 4. - С. 139-141. (0,12 друк. арк.)

4. Кірдан О. П. Приватизація і проблеми формування колективної власності в Україні / О. П. Кірдан // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - К. : НДЕІ, 2001. - Вип. 13. - С. 201-205. (0,32 друк. арк.)

5. Кірдан О. П. Роль колективних договорів і професійних спілок у гуманізації відносин найму робочої сили / В. Р. Чернишук, О. П. Кірдан // Проблеми формування ринкової економіки : міжвідомчий науковий збірник. - К. : КНЕУ, 2001. - Вип. 9. - С. 179-189. (0,59 друк. арк., особисто автору належить 0,44 друк. арк., в межах яких розглядається колективний договір, що регулює відносини між колективом і власником)

6. Кірдан О. П. Зміст форм власності: політекономічний аспект / О. П. Кірдан // Формування ринкових відносин в Україні : збірник наукових праць. - К. : НДЕІ, 2002. - Спец. вип. № 17. Інвестиції ХХІ століття: проблеми використання : в 2ч. Ч. ІІ. - С. 41-45. (0,32 друк. арк.)

7. Кірдан О. П. Необхідність колективних форм власності в перехідній економіці / О. П. Кірдан // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2002. - Вип. 157. - С. 54-59. (0,38 друк. арк.)

8. Кірдан О. П. Особливості акціонування як форми реалізації колективної власності в Україні / О. П. Кірдан // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. - К. : НДЕІ, 2004. - Вип. 1 (32). - С. 84-87. (0,38 друк. арк.).

В інших виданнях: 9. Кірдан О. П. Суть і основні риси кооперативної власності / О. П. Кірдан // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень», 28 жовтня - 4 листопада 2002 р., Дніпропетровськ - Донецьк - Харків. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2002. - Т. 21. Економіка. - С. 39. (0,07 друк. арк.)

10. Кірдан О. П. Про особливості колективної власності в сфері виробництва / О. П. Кірдан // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні проблеми економіки підприємства» 5 листопада 2003 р. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. - Т. 1. - С. 152. (0,07 друк. арк.)

11. Кірдан О. П. Механізм реалізації колективної власності: дискусійні проблеми / О. П. Кірдан // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції «Науковий потенціал світу 2004». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 26. Економічна теорія. - С. 31-32. (0,14 друк. арк.)

12. Кірдан О. П. Шляхи реалізації відносин колективної власності в економіці України на сучасному етапі / О. П. Кірдан // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2004. - № 1. - С. 12-16. (0,26 друк. арк.)

13. Кірдан О. П. Теоретичні та практичні проблеми поєднання відносин колективної та особистої власності в сільськогосподарських підприємствах / О.П.Кірдан // Матеріали регіональної науково-методичної конференції «Формування стратегії конкурентоспроможності освіти в регіоні». - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - С. 191. (0,07 друк. арк.)

14. Кірдан О. П. Дослідження проблем відносин колективної власності в економіці України та формування функцій відповідального власника, господаря, працівника / О. П. Кірдан // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства / за заг. ред. П. П. Кононенка. - К. : Поліграфічний центр «Фоліант», 2005. - Т. V. - С. 311-320. (0, 63 друк. арк.)

15. Кірдан О. П. Колективна власність в Україні: становлення, проблеми формування / О. П. Кірдан // Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість в умовах Європейської інтеграції : збірник мат. Х Всеукр. наук.- практ. конф., (16-18 травня 2007 р.) : у 6 т. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2007. - Т. 2. - С. 109-110. (0,13 друк. арк.)

16. Кірдан О. П. Економічний зміст роздержавлення та приватизації в Україні / О.П.Кірдан // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні економічні перспективи в умовах сталого розвитку», (14 грудня 2007 р.) - Кіровоград : Вид-во КІРОЛ «Україна», 2007. - С. 53-56. (0,25 друк. арк.)

17. Кірдан О. П. Господарський механізм та реалізація колективної власності / О.П.Кірдан // Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 18-19 квітня 2008 р. - Полтава : РВВ ПУСКУ, 2008 - С. 67-68. (0,13 друк. арк.)