Визначення меж можливої генералізації і екстраполяції на соціальну дійсність та суспільної доцільності академічної соціально-психологічної науки. Ознайомлення із основними положеннями психології гомогенних індивідів. Стереотипи соціального психолога.
Аннотация к работе
Відносини академічної й прикладної науки. Типи соціальних психологів Проблема методу, і в першу чергу лабораторного експерименту, навряд чи знайшла б настільки голосне звучання, якби мова йшла тільки про внутрішні справи соціально-психологічної науки. У дискусіях про лабораторний експеримент чітко чутний підтекст, суть якого в питанні про практичну значимість академічних (тобто знову ж виконуваних переважно в лабораторіях) досліджень, про правдивість отриманих даних, про межі їх можливої генералізації, екстраполяції на соціальну дійсність, про соціальну доцільність академічної науки. Своєрідність сформованої в цей час ситуації в тім, що критиці за схоластичність, схематичність, відірваність від практики піддається експериментальний метод, що був затверджений в американській соціальній психології Куртом Левиним, що вважав, що саме цей строго науковий метод дозволить глибше проникнути в таємниці людського поводження й тому забезпечить більше ефективне рішення соціальних проблем. Левин був глибоко переконаний, що соціальний психолог як громадянин не тільки повинен сприяти рішенню проблем того суспільства, у якому він живе, не тільки як учений, що володіє спеціальними знаннями, може це робити, але, що більше важливо, він не може пізнати свій обєкт - соціальне поводження інакше, як намагаючись змінити його. Саме ця орієнтація на реальний мир і позиція активного втручання забезпечили роботам К. Так, наприклад, за даними А. Каплана й Нельсона, федеральні витрати на соціальну психологію в 1968-1971 р. зросли з 116 млн. дол. усього до 141 млн. дол. в області так званих фундаментальних досліджень, але з 134 до 257 млн. дол. - в області прикладних досліджень. На думку Каплана, тут набув свою дію закон, названа їм Законом інструмента.