Сутність та значення Віденської конвенції, характеристика тероризму. Норми міжнародного гуманітарного права, використання та зміст декларації про принципи міжнародного права, сфера її дії. Вплив екстериторіальності, поняття дипломатичного імунітету.
Аннотация к работе
45 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, де вказано, що у разі розриву дипломатичних зносин між двома державами чи остаточного або тимчасового відкликання представництва: а) держава перебування повинна, навіть у випадку збройного конфлікту, поважати і охороняти приміщення представництва разом з його майном і архівами, b) акредитовану державу може довірити охорону приміщень свого представництва разом з його майном і архівами третій державі, прийнятній для держави перебування; «Принцип проведення розрізнення» є одним із основоположних принципів міжнародного гуманітарного права, який зобовязує всіх осіб, які беруть участь у збройному конфлікті, за будь-яких обставин проводити розрізнення між цивільними особами і комбатантами, а також між цивільними та військовими обєктами. І відповідно до принципу універсальної юрисдикції особи, які підозрюються у вчинених воєнних злочинів, мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності не лише державою, на території якої мав місце злочин, але будь-якою іншою державою. Розглядаючи дану задачу, не можна дати остаточної відповіді чи є наявність дипломатичних відносин між Святішим Престолом (Ватиканом) та Тайванем як втручання у внутрішні справи Китаю, адже питання воззєднання Тайваню з Китаєм - найболючіша проблема для КНР, і не зважаючи на те, що звязки Тайваню з Китайською Народною Республікою постійно зростають, Тайвань є демократичним суспільством. Отже, на мою думку, є не справедливим розцінювати дипломатичні відносини між Ватиканом та Тайванем як втручання у внутрішні справи Китаю, адже у міжнародному праві закріплений принцип рівності і самовизначення народів, а саме у Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. дається тлумачення цього принципу і, зокрема, зазначається: "Через принцип рівноправності і самовизначення народів, закріплений у Статуті, всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток, і кожна держава зобовязана поважати це право відповідно до положень Статуту".