Філософсько-антропологічний аналіз відчуження, як складного, амбівалентного феномену, що має не тільки негативні, а й позитивні наслідки. Проблема відчуження у контексті сучасного знання. Вирішення проблеми можливості та доцільності подолання відчуження.
Аннотация к работе
Проблему відчуження можна віднести до так званих «вічних» філософських проблем, адже скільки існує людина, стільки її супутником є відчуження в різних формах та проявах. Приміром, механізм відчуження задає необхідну дистанцію з іншим, яка забезпечує внутрішній комфорт кожної людини, визначає комунікативні можливості людини (для того, щоб «почути» іншу людину, потрібно вийти «за межі» власного світу), стимулює постійний розвиток, творення самого себе. Актуальність дослідження обумовлена також тим, що філософія у наш час все активніше переходить до розгляду конкретних проявів відчуження в окремих сферах соціального життя: у політиці, культурі, мистецтві, педагогіці, літературі… Оскільки саме існування людини має багато вимірів (особистісних, соціальних, культурних тощо), виникає необхідність комплексного філософського осмислення як кожного з них окремо, так й їхньої взаємодії у житті сучасної людини. Проте надмірний наголос на залежності відчуження від політичних режимів, загалом, зосередження уваги на соціальних умовах існування людини, не дозволяють розглядати феномен на рівні внутрішнього світу людини. Хорні та ін., які розглядають відчуження у якості характеристики психіки людини, поклали в основу відчуження внутрішній конфлікт особистості, що дозволяє аналізувати відчуження, проте, в цілому, як виключно деструктивний феномен.Покладаючись на Бога, людина легше долає як внутрішні протиріччя, зокрема самовідчуження, так і протиріччя, що повязані з соціальним буттям, в тому числі міжособистісне відчуження, відчуження від культури, політики тощо. Позитивні характеристики відчуження - свідоме індивідуальне дистанціювання людини, внутрішній захисний психологічний механізм людини (що сприяє зняттю внутрішньої напруги людини) - розцінюються нами як явище здорової психіки кожної людини. Відчуження, на нашу думку, виступає не тільки як негативна сторона існування людини в культурному середовищі (в аспекті розриву звязків із зовнішнім світом взагалі та культурним зокрема), але і в позитивному - в аспекті свідомого дистанціювання від світу шаблонів та стандартів, що пропонує людині сьогодні масова культура. Другий розділ «Сучасне прочитання феномену відчуження як вияву антропологічної сутності людини» - складається з двох підрозділів і присвячений аналізу феномену відчуження в межах філософського, політологічного, освітнього, психологічного підходів з метою різнобічного аналізу феномену. Представляючи позитивний вимір феномену відчуження, дослідники акцентують увагу на відчуженні як дистанціюванні; як на способі психологічного захисту людини; як джерела динаміки внутрішнього світу людини (воно не дозволяє людині зупинитися у своєму розвитку) (Г.Відчуження є необхідним і позитивним явищем, що допомагає людині на шляху набуття внутрішньої цілісності. 2.Позитивність відчуження полягає у тому, що без відчуження людина не почує іншу людину, бо буде чути лише себе. 3.Відчуження не може бути привнесене ззовні, чужим людині, бо те, що вкорінене в саму її сутність, чужим бути не може. 6.Проблеми усамітнення, самотності та відчуження, що характеризують внутрішнє буття людини, у сукупності дозволили проаналізувати світовідчуття сучасної людини, і дослідити окремі проблеми: людини у великому місті, проблему швидкого темпу життя, проблему маргінальної особистості, втечі сучасної людини у віртуальні світи тощо. 7.Функціонування феномену відчуження в культурному просторі сучасної людини відображає наявність не лише негативної, але й позитивної позиції стосовно відчуження: відчуження як спосіб життя і життєва проблема представляє собою діалектичне протиріччя.
План
Основний зміст дисертації
Вывод
1.Феномен відчуження постає як амбівалентне явище, як певна парадоксальність людського буття, що вкорінена в саму його сутність. Відчуження є необхідним і позитивним явищем, що допомагає людині на шляху набуття внутрішньої цілісності.
2.Позитивність відчуження полягає у тому, що без відчуження людина не почує іншу людину, бо буде чути лише себе. Тут відчуження проявляється у формі заперечення, дистанціювання від себе, певного зречення. Маємо певний парадокс: якщо людина не зрікатиметься себе, то внутрішньо вона ніколи не зможе набути цілісності.
3.Відчуження не може бути привнесене ззовні, чужим людині, бо те, що вкорінене в саму її сутність, чужим бути не може. І доки відчуження не виходить за межі іманентності, воно є явищем, на співіснування з яким людина приречена існувати.
4.Погляди М. Гоголя та Ф. Достоєвського мали значний вплив на формування філософської думки в ХХ столітті. Розглядаючи відчуження як суто негативне явище, мислителі шукали шляхів його подолання. Обидва мислителі обирають шлях релігійної віри, прагнучи зменшити руйнівні прояви відчуження, покладаючись на Бога.
5.Проблема відчуження, що представлена у творчості релігійних та нерелігійних мислителів вирішується першими через співвіднесення людини з Богом, а другими через вибір, творчість, свободу та ін.
6.Проблеми усамітнення, самотності та відчуження, що характеризують внутрішнє буття людини, у сукупності дозволили проаналізувати світовідчуття сучасної людини, і дослідити окремі проблеми: людини у великому місті, проблему швидкого темпу життя, проблему маргінальної особистості, втечі сучасної людини у віртуальні світи тощо.
7.Функціонування феномену відчуження в культурному просторі сучасної людини відображає наявність не лише негативної, але й позитивної позиції стосовно відчуження: відчуження як спосіб життя і життєва проблема представляє собою діалектичне протиріччя. Дане протиріччя лежить в основі розвитку і прогресу, і зняти його повністю або не можливо, або це означало б заміну культурного способу існування людини.
8.Виявленню негативних проявів відчуження на сьогодні сприяє явище масової культури. Дослідивши взаємозвязок феноменів відчуження та масової культури, ми дійшли до висновків про позитивні та негативні наслідки даної взаємодії: свідоме дистанціювання від світу шаблонів та стандартів (позитивний вияв відчуження); та аспект розриву звязків із зовнішнім світом взагалі, та культурним зокрема (негативний вияв відчуження).
9.Представники сучасної вітчизняної філософської думки стосовно ймовірності подолання відчуження людини в умовах суспільного буття, пропонують чимало варіантів, серед яких: феномен самовдосконалення, впровадження спеціальної державної програми з розвитку культуротворчих потенцій українського суспільства тощо.
10.В ході дослідження ми дійшли висновку про нездоланність відчуження, адже розглядаємо в роботі відчуження не як історичне явище, а як таке, що є іманентним самому буттю, що має негативні та позитивні характеристики. У цьому випадку постає питання доцільності подолання феномену відчуження. Можна прагнути зменшення негативних проявів його в житті людини, проте плекання надій стосовно повного викорінення відчуження з буття людини видається недоцільним.
Список литературы
1.Фоменко К.А. Амбівалентність відчуження в структурі людського буття / К.А. Фоменко // Філософські обрії. Випуск 22. - Київ-Полтава : Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка , 2009. - C. 120-131.
2.Фоменко К.А. Екзистенціалістська онтологія відчуження: релігійно-етичний вимір / К.А. Фоменко // Науковий Часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: зб. наукових праць / ред. рада: В.П. Андрущенко (голова); М-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. - Вип. 22 (35). - Київ : НПУ імені М.П. Драгоманова , 2009. - С. 278-285.
3. Фоменко К.А. Екзистенціальна комунікація в контексті відчуження / К.А. Фоменко // Науковий Часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: зб. наукових праць / ред. рада: В.П. Андрущенко (голова); М-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. - Вип. 23 (36). - Київ : НПУ імені М.П.Драгоманова , 2010. - С. 287-294.
4. Фоменко К.А. Антиномія «sacrum» - «profanum» у філософсько-релігійній концепції Е. Муньє / К.А. Фоменко // Наука. Релігія. Суспільство. - № 1. - Донецьк : ІПШІ «Наука і освіта» , 2010. - С.52-57.
5. Фоменко К.А. М. Гоголь та Ф. Достоєвський: спроба подолання відчуження / К.А. Фоменко // Науковий Часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: зб. наукових праць / ред. рада: В.П. Андрущенко (голова); М-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. - Вип. 24 (37). - Київ : НПУ імені М.П. Драгоманова , 2010. - С. 158-166.
6. Фоменко К.А. Е. Фромм: відчуження як феномен хворого суспільства / К.А. Фоменко // Дні науки філософського факультету - 2008: Міжнародна наукова конференція (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К. : Вид.-поліграф. центр «Київський університет» , 2008. - Ч. VIII. - С. 76-78.
7. Фоменко К.А. Відчуження як фундаментальна суперечність буття / К.А. Фоменко // Єдність навчання і наукових досліджень - головний принцип університету: матеріали доповідей звітно-наукової конференції викладачів університету за 2008 рік, 5-6 лютого 2009 року. - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова , 2009. - С.232-235.
8. Фоменко К.А. Онтологія самовідчуження в релігійному екзистенціалізмі Г. Марселя / К.А. Фоменко // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали XXVI Міжнародної науково-практичної конференції. - Донецьк : ІПШІ «Наука і освіта» , 2009. - С. 407-408.
9. Фоменко К.А. Дуалізм особистісного і суспільного в концепції людини Е. Муньє / К.А. Фоменко // Дні науки філософського факультету - 2010: Міжнародна наукова конференція (21-22 квітня 2010 року): Матеріали доповідей та виступів. - К. : Вид.-поліграф. центр «Київський університет» , 2010. - Ч. ІІІ - С. 101-103.