Поняття уявної оборони в науці кримінального права України. Особливості правового регулювання інституту уявної оборони в кримінальному праві України. Проблеми кримінально-правової кваліфікації уявної оборони. Співвідношення уявної та необхідної оборони.
Аннотация к работе
Національний авіаційний університет Навчально-науковий юридичний інститут Кафедра кримінального права і процесу КУРСОВА РОБОТА на тему: “Уявна оборона” Студентки 3 курсу група 302 Гільової Катерини Олександрівни Науковий керівник : Катеринчук Катерина Володимирівна, к.ю.н., доцент; Київ - 2016 ЗМІСТ Вступ РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ УЯВНОЇ ОБОРОНИ ТА ЇЇ МІСЦЕ У СИСТЕМІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 1.1 Історія становлення інституту уявної оборони 1.2 Поняття уявної оборони в науці кримінального права України 1.3 Місце уявної оборони у системі кримінального права України РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНСТИТУТУ УЯВНОЇ ОБОРОНИ 2.1 Особливості правового регулювання інституту уявної оборони в кримінальному праві України 2.2 Проблеми кримінально-правової кваліфікації уявної оборони Висновки Список використаної літератури Вступ Актуальність курсової роботи: однією із обставин, що виключає злочинність діяння у кримінальному праві України, є уявна оборона. В науці кримінального права існують різні точки зору відносно її правової природи і досить часто її розглядають лише як помилку при необхідній обороні, яка в деяких випадках може виключати кримінальну відповідальність. Ступінь дослідженості теми: науково-теоретичною базою даної курсової були праці дореволюційних і сучасних вітчизняних фахівців у сфері кримінального права, зокрема: Андрушка П.П., Аніщук В.В., Білецького А.С., Антипова В.І., Навроцького В.О., Мельника М.І., Хавронюка М.І., Фріса П.Л., Чернишової Н.В.. 34, 36, 37), й інших статей Кримінального кодексу України. Проте, не зважаючи на шкоду, заподіяну власності, правам та інтересам осіб, законодавець визнає ці діяння правомірними, а обставини, за яких вони вчиняються такими, що виключають злочинність діяння. Так, у ст. 27 передбачено, що кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Якщо особа, перебуваючи в стані мнимої оборони, з урахуванням конкретних обставин не повинна була чи не могла усвідомлювати відсутність реальнного посягання, а заподіяна нею шкода не перевищувала ту, яка була б допустимою в умовах реального посягання, її дії повинні розглядатись як вчинені без вини і прирівнюватись до необхідної оборони [13, С.