Особливості сприйняття низки віронавчальних ідей у 1940-80-х роках. Виявлення змін у релігійній свідомості щодо уявлень про Бога, тенденція змішування абстрактних й конкретних уявлень. Причини зростання невіри в отримання від Бога реальної допомоги.
Аннотация к работе
Уявлення віруючих про БогаВірянин не лише сприймав те, що говорив священик чи що було написане в релігійній літературі - релігійні ідеї були предметом його власних почуттів та роздумів. Релігійні ідеї були маяком для віруючих не лише в релігійному житті, а й у повсякденному. Слід завважити, що розрив між віровченням та його сприйняттям серед пересічних віруючих не був лише наслідком антирелігійної політики радянської влади. У журналі «Руководство для сельських пастырей» (№ 11 за 1862 рік), що видавався при Київській семінарії, зазначалося: «Майже всі істини християнські, не вилучаючи навіть засадничих догматів, у нашому народі перекручуються своєрідним тлумаченням, марновірствами чи прямим нерозумінням»263. Агеєв писав: «Навряд чи можна знайти сповідників іншої релігії, які б так погано - слово це недостатньо відображає мою думку - розуміли свою віру, як саме сини Православної Церкви»265.Своєю чергою серед тих, що вагалися, був більший відсоток осіб із пантеїстичними поглядами і людей, які взагалі нічого не могли сказати стосовно своїх уявлень про Бога. Серед членів протестантських груп антропоморфні погляди були притаманні здебільшого колишнім православним, римо-католикам та греко-католикам279, тобто особам, вихованим у середовищі, де ці погляди були поширені. Поряд із такими загальними й нечіткими образами як дух, невидимий, сила, наявні численні чуттєві ознаки: «ходив по землі», «змінював обличчя», «бачили бога», «бог - вчитель», «бог - вогонь» тощо. Їм були притаманні такі висловлювання: «Впевнений, що бог є, а який він - не знаю»; «не мені судити про це»; «мені на мою старість знати не треба»; «я ніяк собі бога не уявляю, але не думаю, що його немає»; «тільки вірю розповідям, а бога собі не уявляю»; «хто його знає, яким він може бути»; «не можу собі бога уявити. Однак у дослідженні до цієї групи було віднесено не лише віруючих, які мали уявлення про Бога як про особистість і духа одночасно, а й тих, що казали: «якась божа сила», «щось вище від людини», «щось, що всім керує», «якийсь дух», - а також тих, що не мали певних уявлень.