Особливості психологічного розвитку уяви дітей раннього юнацького віку. Закономірності та види розвитку уяви у дітей шкільного віку. Особливості мимовільних та добровільних форм уяви. Визначення взаємозв"язку між уявою та показниками успішності.
Аннотация к работе
Актуальність проблеми: Уява значно розширює і поглиблює пізнання світу. Так, слухаючи розповідь вчителя, читаючи книгу з історії, учні малюють собі картини далекого минулого, а на уроках географії ніби бачать красу природи. При вивченні математики і фізики уява допомагає учням оживляти абстрактні поняття, наповнити виведені формули конкретним змістом. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людей. Найтісніші звязки існують між уявою і мисленням.Зрозуміло, що виявити чуйність може людина, яка, знаючи життя та особливості характеру іншої людини, здатна уявити її душевний стан у певний момент.[10] Отже, уява не лише впливає на перебіг психічного життя людини, а й зумовлює формування її важливих особистісних якостей.[2] Уява є образним психічним процесом, який передбачає відхід від минулого досвіду, перетворення даного і породження на цій основі нових образів, які є продуктами творчої діяльності людини та прообразами для неї. Проаналізувавши визначення уяви, я зробив висновок, що вчені дещо розходяться у своїх поглядах на уяву, але всі вони одностайні в думці, що уява породжує щось нове, змінює те, що дано у сприйманні, що вона притаманна тільки людині. Ця зміна, перетворення, відхилення від даного може виразитися, по-перше, у тому, що людина створює собі картину того, чого в дійсності вона ніколи не бачила, по-друге, у створенні картини того, чого взагалі ще не було, але має бути здійснене (проект на майбутнє), нарешті, у побудові фантастичної картини, котра ніби зовсім неузгоджена з дійсністю.У юнацькому віці уява може перетворитися в самостійну внутрішню діяльність. Юнак може уявляти мисленнєві задачі з математичними знаками, може оперувати значеннями і смислами мови, поєднуючи дві вищі психічні функції: уяву і мислення. У міру того, що в цей період активно формується мислення, може виникати антагонізм між мисленням і уявою.[6] Завдяки розвитку в ранньому юнацькому віці здатності до регуляції своєю розумовою діяльністю уява стає керованим процесом і її образи виникають під впливом завдань, які ставить перед юнаками зміст навчальної діяльності та життя. На відміну від підлітків вони більш критично ставляться до витворів своєї уяви.[1]Уява - це вільне, своєрідне, творче відображення дійсності, її розвиток вимагає нагромадження відповідного досвіду і вироблення вміння подумки сполучати образи в нові поєднання і комбінації, вміння уявляти можливі зміни дійсності. Уява має «відтворювальний» характер, тому істинна творча уява виникає на досить пізньому етапі розвитку.[6] Уява починає формуватись у дитини дуже рано, хоча ми спершу й не помічаємо прихованої роботи її. Дитина на цей час набуває певного власного досвіду, засвоює мову свого оточення, у неї зявляються нові потреби, В цей час уява тісно повязана зі сприйманням, тому маленькі діти із задоволенням слухають розповіді про знайомі обєкти і неуважно - про незнайомі,[13] У грі уява дитини 2-3-річного віку обмежена, сприймання скуте, дитина не оперує предметами-замінниками, її уява має відтворювальний і мимовільний характер.
План
Зміст
Вступ
1. Основні поняття про уяву
1.1 Особливості психологічного розвитку уяви дітей раннього юнацького віку
1.2 Закономірності та види розвитку уяви у дітей шкільного віку
1.3 Проблеми розвитку уяви у дітей раннього юнацького віку