Теоретичні аспекти поняття про увагу: сутність та природа, її властивості. Характеристика уважності як властивості особистостей. Основні види уваги та їх особливості. Роль уваги у навчальній і трудовій діяльності, послідовність її розвитку у дітей.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний університет Виконала: студентка І курсу групи ДФК-11дЦя спрямованість і зосередженість психічної діяльності на чому-небудь визначеному і називається увагою. Відбувається неначе добір тієї інформації, що становить інтерес і має важливе значення для особистості. Вибірковий, цілеспрямований характер психічної діяльності складає сутність уваги. Актуальність теми «Увага, її природа та роль у навчальній і трудовій діяльності» полягає в тому, що увага є одним з ключових компонентів серед психічних процесів людини. Мета даної роботи - охарактеризувати увагу, її властивості, природу та визначити роль у навчальній і трудовій діяльності.Психічна діяльність може протікати цілеспрямовано та продуктивно лише за умови зосередження людини на діяльності. Ви швидко переключаєте увагу на розмову, яка відбувається в цій групі, але разом з цим перестаєте чути, про що говорять у вашій групі. Саме висока значущість сигналу (а не його інтенсивність), бажання дізнатися, що думають про вас інші гості, визначило зміну напряму уваги. Увага виконує три головні функції: - спрямованість діяльності; При уважному відношенні предмет виявляється в центрі уваги нашої свідомості, завдяки чому відображення стає ясним і чітким, уявлення та думки утримуються у свідомості до того часу, поки не буде досягнута мета діяльності.Неабияке значення тут має ретикулярна формація - сіткоподібне утворення, яке посилює значущі сигнали, пропускаючи їх у кору мозку, і гальмує інші. Один значущий подразник або їх комплекс викликає за законом індукції нервових процесів гальмування в суміжних ділянках кори головного мозку. Обєкти, імпульси яких доходять до зони оптимального збудження, відображаються у свідомості людини, а ті обєкти збудження, які потрапляють у загальмовані ділянки кори, залишаються поза увагою [4, 85-86 с.]. Осередок оптимальною збудження є динамічним утворенням взаємодії споріднених збуджень середньої інтенсивності, що найбільше сприяє створенню нормальних умов для певної діяльності. Зміна подразників, тривала їх дія на одні й ті самі центри головного мозку викликають переміщення осередку на інші ділянки кори та зміну обрисів його форми, що узгоджується з динамікою зміни змісту діяльності індивіда.Ступінь уважності - це стійка властивість особистості, притаманна їй від природи, що вдосконалюється протягом життя в досить обмеженому діапазоні залежно від обставин, потреб та досвіду. Уважний в одній галузі життя може бути зовсім неуважний в іншій. Уважною людину можна назвати, якщо в неї переважає довільна й післядовільна увага, якщо вона має мету, добре усвідомлює, чого хоче. Неуважна людина це та, яка не вміє зосередитися на предметі, не здатна проникнути в суть речей, у внутрішній світ іншого. Велику суспільну цінність становить уважність як риса характеру, що віддзеркалює ставлення до людей, їхніх потреб, інтересів, переживань, запитів; Така уважність є основою чуйності й тактовності у ставленні до інших людей і має бути неодмінною якістю керівників, педагогів, громадських і державних діячів.Експерименти показали, що увага піддається періодичним мимовільним коливанням. Було помічено, що в одних випадках увага характеризується частими періодами коливання, в інших - значно більшою стійкістю [2, 160 с.]. Доведено, що найістотнішою умовою стійкості уваги є можливість розкрити в предметі, на якому вона зосереджена, нові сторони і звязки, надати йому певного смислу. Таким чином, щоб увага до певного предмета підтримувалася, його усвідомлення повинне бути динамічним процесом. Для вивчення стійкості уваги найчастіше використовують таблиці Бурдона, які складаються з неупорядкованого чергування окремих букв, причому кожна буква повторюється в кожному рядку однакову кількість разів.Ми робимо свідомі зусилля для скерування нашої уваги на відомий обєкт лише в тому разі, якщо він повязаний з яким-небудь інтересом... Мимовільна увага виникає за умови, коли сила впливу сторонніх подразників перевищує силу впливу усвідомлюваних діючих збуджень, коли субдомінантні збудження, за певних обставин, стають інтенсивнішими порівняно з тими, що домінують у цей момент [1, 680 с.]. Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили впливу сторонніх подразників, що впливають на нас, вона може виникати досить часто, заважаючи основній діяльності. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження. У звязку з цим виокремлюють зовнішню (сенсорну й рухову) увагу і внутрішню (інтелектуальну) увагу.Прихильники цього підходу виходять з того, що оскільки людина може довільно переносити увагу з одного предмета на інший, то увага неможлива без мязових рухів. Гімільтон, не пояснюючи «обсяг свідомості», вважають, що більш інтенсивні уявлення в змозі витіснити або пригнітити менш інтенсивні.