Поняття компаративізму, діяльність його послідовників. Компаративний контекст осмислення національно-духовної та естетичної ідентичності української літератури. Повернення до неоміфологічних способів тлумачення, стимулювання українського неоміфологізму.
Аннотация к работе
Утвердження компаративістичної методологіїКомпаративізм (компаративістика, порівняльно-історичний метод) зосереджений на вивченні національного художнього письменства в різноманітних інокультурних контекстах, але вже без колоніальних озирань на російську літературу як обовязкового посередника міжлітературного діалогу. Для перших пострадянських десятиліть характерне активне відродження компаративістичних шкіл - в Інституті літератури, Києво-Могилянській академії та Київському, Львівському, Тернопільському, Прикарпатському, Чернівецькому та інших уншерситетах, що символізувало розвиток національної наукової традиції (М. На теоретичному рівні новітній компаративістиці, як і багатьом сучасним методологіям, притаманні міждисци-плінарність та плюралізм аналітичних підходів, інтегрування з герменевтикою, феноменологією, семіотикою, формалізмом, націологією, рецептивною естетикою, постструктуралізмом, постколоніалізмом, інтертекстуальністю, що урізноманітнювало напрями дослідницьких пошуків і значно розширювало предмет інтерпретації. У нш розкрито непрості обставини існування української компаративістики в радянський період, коли під впливом "відродження імперської великодержавної ідеології" часто головним у порівняльних студіях було "розкриття "величезного і благотворного впливу передової російської літератури"... на українську літературу, літературу інших народів СРСР, країн "народної демократії", зрештою на всесвітню літературу". Наливайко на необхідності розширення предмета дослідження - доповнення аналізу контактно-генетичних звязків порівняльно-типологічними студіями, здійсненими на тематологічному, морфологічному, генологічному, формальному, інтертекстуальному рівнях, активізації "вивчення міжнаціонального контексту (чи контекстів) української літератури", зосередженні на імагології - "вивченні національних образів (іміджів) народів і країн у рецепції інших народів і цілих регіонів", а також вивченні "літератури в системі мистецтв та інших сфер духовно-практичної діяльності" [140,55-58].