Характеристика сучасного стану щодо розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду. Дослідження головних проблем в його організації правоохоронними органами. Головна особливість заведення оперативно-розшукової справи.
Аннотация к работе
УСТАНОВЛЕННЯ МІСЦЯ ПЕРЕБУВАННЯ ОСІБ, ОГОЛОШЕНИХ У РОЗШУК, ЯК САМОСТІЙНИЙ НАПРЯМ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВЩорічно в Україні оголошується в розшук значна кількість осіб, які переховуються від слідства та суду, що в більшості випадків призводить до призупинення досудового розслідування чи розгляду справи в суді та унеможливлює притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. правоохоронними органами України було оголошено розшук більше 35 тис. осіб, які переховувалися від слідства та суду, зокрема: 461 особа, яка вчинила вбивство, 694 - тяжкі тілесні ушкодження, 116 - зґвалтування, 825 - розбоїв та 1658 - грабежів [1]. У більшості випадків щодо осіб, які переховуються від органів досудового розслідування перед судом ставилося питання про застосування до них запобіжного заходу тримання під вартою, але з різних причин до таких осіб було застосовано інші запобіжні заходи [5]. Тому можуть бути виділені самостійні напрями діяльності з розшуку осіб: розшукова робота слідчого; розшукова робота оперативних підрозділів; спільна діяльність слідчих та оперативних підрозділів щодо встановлення місця перебування осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та ухиляться від кримінальної відповідальності. Не вдаючись до наукової дискусії стосовно визначення діяльності з розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду [6], таку діяльність можна розглядати як комплекс заходів процесуального, оперативно-розшукового, оперативно-технічного, організаційного та криміналістичного характеру, які спрямовані на встановлення конкретного місця знаходження особи, що оголошена в розшук та переховується від органів досудового розслідування й суду.Організація розшукової роботи в практиці правоохоронних органів свідчить про наявність ще низки проблемних питань, які потребують додаткового аналізу та відповідного наукового забезпечення.