Установлення кореляційного взаємозв’язку між особою злочинця та потерпілого - перспективний напрям удосконалення криміналістичної характеристики злочину - Статья
Визначення місця характеристики особи злочинця в криміналістичних рекомендаціях з розслідування окремих видів злочинів. Дослідження основних видів типової поведінки з боку жертви залежно від ролі потерпілого в процесі реалізації злочинного наміру.
Аннотация к работе
Традиційно важливе (визначальне) місце в криміналістичних рекомендаціях із розслідування окремих видів злочинів займають їх типізовані криміналістичні характеристики, складовою частиною яких є характеристики особи злочинця та потерпілого. Вона змінює своє положення в залежності від категорії злочину, виду злочинного посягання, наявності або відсутності звязку між потерпілим і злочинцем, психологічних особливостей потерпілого, його рольових функцій до і під час вчинення злочину. Наприклад, у випадках вбивств залежність між злочинцем і потерпілим визначається даними про останнього, точніше його особистісними якостями, поведінкою, у ряді випадків - становищем у суспільстві, службовими, особистими відносинами зі злочинцем. Серед низки питань механізму злочинного прояву, повязаних із поведінкою потерпілого, велике значення має зясування: якостей особистості потерпілого, що робили його більш уразливим для злочинця; міри залежності від цих якостей процесу створення умов, сприятливих для формування криміногенної орієнтації та мотивації; ознак та властивостей потерпілого, які сприяли опредмечуванню мотиву вчинення конкретного злочину в такий спосіб, що обєктом злочинного посягання стає саме потерпілий; дій (вчинків) потерпілого, які обєктивно або в уявленні особи, що має намір вчинити злочин, свідчили про активне сприяння потерпілого прийняттю рішення про його вчинення та реалізації цього рішення. Зокрема, ситуація, яка передує вчиненню злочину (види типової поведінки з боку жертви злочину), може бути щонайменш пяти видів: коли, дії потерпілого є правомірними та чинять супротив задоволенню потреб (бажання) особи, яка має злочинний намір, що викликає у неї стимул до подолання цього супротиву у злочинний спосіб (наприклад, захист майна від спроби знищити викликає мотив насильно подолати цей захист); коли, дії потерпілого мають необережний характер, через що створюється ситуація, яка полегшує вчинення злочину (недбале зберігання майна, що стимулює посягання на нього); позитивна поведінка; позитивна поведінка - це поведінка, спрямована на запобігання конфліктній ситуації, на припинення злочину і затримання злочинця (соціально-позитивна поведінка); нейтральною називається поведінка, що не сприяє вчиненню злочину, але і не перешкоджає йому (байдужа поведінка); провокуюча поведінка - така поведінка з боку жертви злочину, що створює реальну можливість, сприяє реалізації злочинного наміру (характером, тривалістю й інтенсивністю).