Залежність врожаю двох сортів вівса від моделі технології, впливу елементів погоди, продуктивності фотосинтезу та структури врожаю. Визначення оптимального вмісту елементів живлення і їх співвідношення в листях. Сортові особливості врожайності вівса.
Аннотация к работе
Української академії аграрних наук Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наукРобота виконана в лабораторії інтенсивних технологій вирощування зернових колосових культур та кукурудзи Інституту землеробства УААН протягом 1995-1997років. Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор Федорова Наталія Андріанівна, Інститут землеробства УААН, провідний науковий співробітник Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Зінченко Олександр Іванович, Уманська державна сільськогосподарська академія, завідувач кафедри рослинництва та кормовиробництва кандидат сільськогосподарських наук Кононюк Володимир Антонович, Українська академія аграрних наук, завідувач відділу рослинництва Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: 08162, смт.У цьому відношенні велике значення має розробка ресурсозберігаючих та альтернативних технологій вирощування зернових культур, в тому числі і вівса залежно від ґрунтово-кліматичних умов і сортів, що є основою програми наших досліджень. В завдання досліджень входило: визначити особливості водоспоживання та мінерального живлення рослин вівса в залежності від технології його вирощування; визначити вплив погодних умов вегетаційного періоду, доз і строків внесення добрив та системи хімічного захисту посівів на рівень урожайності вівса, його стабільність і на ефективність моделей технології. здійснити оцінку економічної та енергетичної ефективності досліджуваних технологій вирощування вівса. обєкт досліджень - процес формування рівня продуктивності вівса і якості зерна залежно від моделі технології. Вперше в умовах північного Лісостепу України встановлено рівень звязку врожайності вівса з погодними факторами, площею листя, фотосинтетичним потенціалом посіву, накопиченням сухої маси рослин і елементами структури врожаю залежно від досліджуваних моделей технології його вирощування; визначено оптимальний вміст елементів живлення та їх співвідношення в листях вівса, параметри нагромадження біомаси і листової поверхні рослин, які забезпечують за ресурсозберігаючих технологій одержання врожаю зерна на рівні 60-65 ц/га; виявлено сортові особливості в реакції вівса на досліджувані моделі технології, що визначались рівнем нагромадження і використання елементів живлення, параметрами показників фотосинтетичної діяльності рослин, врожайності і якості зерна. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій по впровадженню у виробництві моделей технології вирощування вівса - ресурсозберігаючої біологізованої, альтернативної та інтенсивної (базової), які забезпечують одержання зерна вівса в середньому на рівні 60,0 ц/га, прибуток в цінах 2000 року - понад 2000 грн/га, собівартість зерна 9-11 грн/ц, Кее 3,33 і 3,30.Вирішення цієї задачі відбулося шляхом порівняння ефективності моделей з різним рівнем елементів інтенсифікації з метою підвищення врожайності вівса та збільшення виробництва якісного зерна. овес потребує стабільного і оптимального зволоження протягом вегетації і особливо в період трубкування-цвітіння. На початку вегетації рослин найбільші вони за інтенсивних моделей і в середньому становили в шарі 0-100 см 211-220 мм (вар.2 і 5) проти 183 мм (вар.12), а на кінець вегетації, навпаки, за контрольних варіантів запаси продуктивної вологи більші і становлять відповідно 138 мм (вар.12) проти 101 і 105 мм (вар.2 і 5), що повязано з різним рівнем розвитку біомаси рослин і інтенсивністю використання ними вологи. Враховуючи особливості збалансованості NPK за інших моделей, що забезпечують врожай зерна на рівні 60-65 ц/га оптимальними рівняннями для умов досліду є N=10-11P=1,0-1,4K. найвищі показники елементів фотосинтетичної діяльності рослин обох сортів досягаються за інтенсивних моделей, особливо енергонасиченої. За останньої, внаслідок кращого мінерального живлення, формується максимальна асиміляційна поверхня листя, яка становить у сорту Скакун - 6,7 і у сорту Альф - 6,9 м2/м2 проти 3,0 і 2,4 м2/м2 за контрольних варіантів; фотосинтетичний потенціал досягє 1,97 і 2,08 проти 0,83 і 0,77 млн.м2/га днів, оптимальний рівень ФПП для досліду - 1,4-1,6 млн.м2/га днів; нагромаджується максимальний рівень сухої маси - 94,5 і 143,3 ц/га проти 54,0 і 75,7 ц/га. Виявлено прямий і тісний кореляційний звязок між фотосинтетичним потенціалом посіву і сухою масою рослин (г=0,77 у сорту Скакун і г=0,81 у сорту Альф, в період активної вегетації він посилюється до 0,83 і 0,96), а також між ФПП і урожайністю (г= 0,76 і 0,68 відповідно сортів).