Комплексне дослідження причин й передумов урбанізаційних процесів Донбасу у 1861-1917 роках. Специфіка розвитку й розміщення продуктивних сил донецького краю в умовах пореформеної Російської імперії, промислового перевороту й фінансового капіталу.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі історії України Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України Науковий керівник доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Реєнт Олександр Петрович, заступник директора Інституту історії України НАН України доктор історичних наук, доцент Захист дисертації відбудеться 29.09.2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м.Серед необхідних умов становлення та розвитку соборної незалежної України, реформування всієї системи господарювання, соціальної інфраструктури на нових ринкових засадах все більше привертають увагу урбанізаційні процеси. Значний вплив на розвиток різних соціально-економічних перетворень у минулому й сьогоденні має урбанізація, бо саме з містами повязані основні досягнення цивілізації. Завдяки реформам імператора Олександра II в 1860-70-х роках, зі здійсненням промислового перевороту в підросійській Україні і формуванням монополістичних обєднань, проведенням столипінської аграрної реформи, розвиток і розміщення продуктивних сил супроводжувалися ростом ринку праці, урбанізацією, особливо в Донецькому басейні. Завдяки міграційній політиці царизму, виник цілий ряд робітничих селищ, збільшилася концентрація промислового населення в міста. В умовах промислового перевороту й фінансового капіталу до падіння Російської імперії відбулися якісні зміни в облаштуванні й соціально-культурному задоволенні потреб переселенців і місцевого населення, кількісному і якісному становленні міського способу життя робітників, створенні мережі міст й робітничих селищ.В умовах наступу тоталітарного режиму з 30-х років в історіографії все більше відчувається заідеологізований підхід до проблем робітничого класу взагалі, одномірний підхід до висвітлення умов праці і побуту трудящих у дореволюційну добу, зневажливе ставлення царизму до розвитку промислових міст і селищ. Зі смертю Й.Сталіна й розвінчанням культу особистості опубліковано ряд монографій з історії народного господарства СРСР і УРСР, де приділено значну увагу економічному розвитку й формуванню життєдіяльності промислових селищ і міст у Донбасі у другій половині XIX-початку XX ст. Парасунько, характеризуючи положення робітничого класу України в період промислового капіталізму (тривалість робочого дня, зарплата, житлові умови, умови праці і травматизм робітників), вперше доводить суть поняття “урбанізації”, як становлення й розвиток міського способу життя. Ще не створено узагальнюючого дослідження, де б аналізувалися проблеми заснування робітничих селищ і промислових міст, задоволення потреб і послуг їх мешканців, утворення міського способу життя в Донбасі післяреформеної Росії. По - друге, за походженням й призначенням наявні джерела поділяються на: документи органів державної влади царської Росії; документи органів місцевої влади й місцевого самоврядування; матеріали архівів промисловців, інженерно - технічних працівників та їх громадських об‘єднань; звіти фабричних інспекторів, санітарних лікарів, місцевих органів влади про впорядкування робітничих селищ і міст, про умови праці й життя; мемуари й художня література.