Інституційна система у сфері соціальної урбанізації. Особливості та специфічні підходи, які характеризують урбаністичні юридичні студії. Урбаністичний простір в контексті соціального становлення майбутнього життя. Сутність принципу міського екобалансу.
Аннотация к работе
В сучасному Українському урбаністичному просторі, полягає актуальність соціального та інституційного контексту в сприянні напрямку на Європейський рівень. Складність ідеї «ревіталізації» або відновлення економічного, фізичного, суспільного простору передбачає холістичний підхід, при якому залучення урбаністики, економіки та менеджменту культури до міської трансформації зможе оживити проблемні постіндустріальні райони. Найбільшого значення ця проблема набуває в умовах становлення нових типів інституційних та соціальних систем, зокрема, урбаністичних повязаних з формуванням специфічних ціннісно-нормативних регулятивних систем у містах.Під час характеристики соціальної дії інституційної системи виникає питання про те, як воно диференціюється, на підставі яких критеріїв виникають «згустки» правової матерії, в результаті чого починають формуватися інституційні системи, оформлюються нові специфічні інституційні порядки та сфери правової реальності. Вважаться, що урбаністика як концепція сформувалася в межах економічної географії як напрямок, що має своїм предметом комплексний аналіз проблем, повязаних з формуванням та функціонуванням міських центрів [7]. Трубіна, класичні теорії міста ставили перед собою кілька фундаментальних проблем [1]: · У чому проявляється міський спосіб життя i чи можна говорили, що він однаковий у всіх містах? · Чи існують у містах особливі форми соціальної ідентичності? · Як має здійснюватися управління містом?Планування міста має відбуватись за певними законами. Міста - це великі скупчення людей, виробництв, автомобілів, відходів та інших результатів людської діяльності мають знаходити баланс з природою. Навіть у місті має існувати своя екосистема, щоб люди у ньому почували себе добре. Згідно з цим принципом міський екобаланс може підтримуватися, зберігати незахищені природні ділянки, контролювати збереження екобалансу та згідно з правилами та нормами віддавати земельні ділянки під забудову. Таким чином, розумний урбанізм має перебувати у балансі з природою.Якщо в місті є соціальні чи інфраструктурні проблеми, то має бути створена відповідна кількість ефективних та робочих методів вирішення цих проблем, рівна кількості самих складнощів. Формування урбаністичних правових систем як прояв просторової диференціації права, шлях до автономізації міського управління демонструє, що традиційна юридична методологія не в змозі показати, яким чином дає та інтитуціоналізується міське право.
План
Зміст
Вступ
1. Інституційна система у сфері соціальної урбанізації
2. Урбаністичний простір в контексті соціального становлення майбутнього життя