Вдосконалення діагностики уражень центральної, периферичної й вегетативної нервової системи у хворих на системну червону вовчаку. Установлення патоморфологічних ознак й патогенезу нейролюпусу, критеріїв прогнозування його перебігу й методів лікування.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукДисертацію присвячено удосконаленню діагностики та лікування уражень центральної, периферичної і вегетативної нервової системи у хворих з системним червоним вовчаком (СЧВ). Встановлено особливості перебігу нейролюпусу, параметри електроенцефалографії, реоенцефалографії, ультразвукової доплерографії екстракраніального та інтракраніального відділів брахіоцефальніх артерій, компютерної й магнітно-резонансної томографії головного мозку у хворих з різним перебігом СЧВ. Визначено роль імунних порушень, змін цитокінової мережі, системи метаболізму оксиду азоту і фізико-хімічних властивостей крові в патогенезі уражень нервової системи, встановлено чинники, що впливають на ефективність лікування неврологічної патології. Органическое поражение нервной системы выявлено у 81,9% больных СКВ (в 44,8% наблюдений - ЦНС, в 4,8% - ПНС, в 32,4% - сочетанные), тяжесть проявлений которых коррелировала между собой, с другими висцеральными и невисцеральными признаками заболевания, степенью активности патологического процесса. В патогенезе поражения нервной системы у больных СКВ участвовал дисбаланс уровня иммуноцитов в крови и цитокиновой сети.Однак за останні роки діагностичні можливості значно зросли за рахунок впровадження в клінічну практику сучасної діагностичної апаратури (компютерної та магнітно-резонансної томографії, ультразвукової доплерографії та інше), що відповідно дозволяє частіше виявляти дану патологію і раніш починати лікування [Зозуля И.С., Алексеева Т.С., 2004; Зозуля І.С., Боброва В.І., Зозуля А.І., 2004; Зозуля І.С., Слинько Г.О., 2004]. Подальше поширення СЧВ з ураженням нервової системи, висока інвалідизація таких хворих і не досить задовільні результати лікування обумовлюють необхідність поліпшення якості ранньої діагностики нейролюпусу й підвищення ефективності лікувальних заходів. Установити характер змін при електроенцефалографії, реоенцефалографії, ультразвукової доплерографії екстракраніального й інтракраніального відділів брахіоцефальних артерій, компютерної та магнітно-резонансної томографії головного мозку у хворих з нейролюпусом. Дослідити стан метаболізму оксиду азоту (рівень у крові попередника NO аргініну, стійких кінцевих продуктів NO2, вторинного месенджера NO ЦГМФ), а також ступінь нітритурії у хворих з нейролюпусом, зясувати його роль у розвитку уражень центральної і периферичної нервової системи у хворих на СЧВ. Оцінити характер змін фізико-хімічних властивостей крові у хворих з нейролюпусом, звязок перебігу уражень центральної і периферичної нервової системи при СЧВ з поверхнево-активними, вязкоеластичними й релаксуючими властивостями даної біологічної рідини.I, II і III ступені активності хвороби мали місце відповідно в 32,4%, 34,3% і 33,3% хворих. Найбільш часто у хворих на СЧВ виявлялися ознаки дифузійного енцефаломієліту - 32 (32,4%) хворих. Не дивлячись на те, що зміни в рефлекторній сфері були у всіх цих хворих, рухові порушення було виявлено тільки у 11 (23,4%) з них: у вигляді помірного нижнього парапарезу - у 7 (14,9%) пацієнтів, помірного тетрапарезу - у 4 (8,5%) хворих. В клінічній картині у цих хворих відзначалися біль у дистальних відділах і, в меншому ступені, в проксимальних відділах верхніх та нижніх кінцівок, зниження усіх видів чутливості по поліневрітичному типу. Зазначені симптоми мали більшу виразність у ногах і сполучалися з руховими порушеннями, які виявлялися зниженням сухожильних рефлексів в 1 хворого та їхнім випадінням у 2 хворих.У дисертації подано теоретичне узагальнення й одержало подальший розвиток рішення наукової задачі по вдосконаленню діагностики уражень центральної, периферичної й вегетативної нервової системи у хворих на СЧВ на підставі клінічного, лабораторного й інструменального дослідження. При патоморфологічному дослідженні головного мозку у хворих на СЧВ виявляються розширення шлуночків, мікрокісти, клітинна інфільтрація мяких мозкових оболонок і периваскулярних просторів, фібриноїдний некроз судин, дистрофія й некроз нейронів, зміни глії, набряк мяких мозкових оболонок, перицелюлярний набряк, крововиливи в мозок і мякі мозкові оболонки, а також субдуральні гематоми, що перебуває у взаємозалежності з тяжкістю вісцеритів, порушенням функції нирок і гемодинамічними параметрами. У патогенезі ураження нервової системи у хворих на СЧВ бере участь дисбаланс рівня імуноцитів у крові й цитокінової мережі, що характеризується при ЦНС-люпусі підвищенням числа CD22, гіперпродукцією IGG, IL1b, IL6, TNFБ і GCSF, а при периферичному - CD4, CD22, CD38, CD95, IGM, ЦІК, IL4, IL6 і TNFБ, показники яких корелюють з тяжкістю неврологічної патології.