Розуміння управління, як прийняття й реалізації рішень, спрямованих на забезпечення спільних дій колективу. Огляд сучасної теорії рішень як пошуку завдань менеджменту. Аналіз класифікації стратегій в умовах кризи. Розгляд чинників процесу планування.
Аннотация к работе
КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни: Менеджмент адміністрування Виконала: Салюк Олена МиколаївнаВ умовах ринкової економіки управління розуміється як процес розробки, прийняття й реалізації рішень. Управлінські рішення є найважливішим інструментом подолання суперечностей, що виникають у процесі функціонування організації, узгодження інтересів і координації діяльності працівників відповідних соціальних систем. Рішення, що виражають саму природу систем управління, покликані забезпечувати спільні дії колективу, орієнтовані на забезпечення життєздатності та процвітання організації. За сучасних умов функціонування організацій проблеми рішень, збіглися за часом з періодом переходу країни до конкурентної ринкової економіки, мають потребу в якісно нових підходах.В сучасних мінливих умовах конкурентного середовища на різних етапах життєвого циклу функціонування підприємств часто виникає проблема вибору, розроблення та реалізації не просто обґрунтованої загальної стратегії, а стратегії діяльності та розвитку в умовах кризи. Враховуючи всю складність і невизначеність сучасної економічної ситуації, яка склалася на підприємствах, антикризову стратегію необхідно вважати способом досягнення підприємством власних цілей, з урахуванням впливів чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, внаслідок яких підприємство потрапляє в кризовий стан. Скібіцький, дає визначення антикризовій стратегії, вважаючи її прискореною і дієвою реакцією на існуючі зміни навколишнього середовища на основі раніше ретельно розробленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень. Закордонні вчені-практики рекомендують розробляти антикризову стратегію не тільки в умовах кризи, але й в умовах стабільної діяльності підприємства, в межах загальних стратегій, вважаючи її так званим гарантом виходу підприємства з непередбачених ситуацій, які можуть раптово виникнути як у внутрішньому так і в зовнішньому його середовищі. Антикризова стратегія підприємства повинна бути не резервною стратегією, а однією з основних, універсальною стратегією, бо саме тоді вона буде наперед спланованою і взаємоповязаною із стратегіями усіх інших сфер діяльності підприємства не тільки в умовах кризи, але й в стабільних умовах функціонування підприємства, виступаючи гарантом передбачення та недопущення різного роду кризових ситуацій.Котлер визначає планування як управлінський процес створення і підтримання стратегічної відповідності між цілями підприємства, потенційними можливостями і шансами в сфері маркетингу. плануванню повинен бути властивий дух підприємництва, тобто здатність ризикувати, без чого неможливо виробити стратегію виживання, розвитку і зростання; планування слід розглядати як процес. Також можна зазначити, що стратегічному плануванню властиві ступінь невизначеності, тимчасова орієнтація процесу планування і певний горизонт планування. Етапи процесу стратегічного планування: Слід зазначити, що ще й досі на багатьох підприємствах України у плануванні діяльності окремих виробничих підрозділів відсутня увязка із загальною стратегією всього підприємства в цілому.Сучасне розуміння сутності і ролі антикризової стратегії неоднозначне і урізноманітнюється великою кількістю досліджень у цій сфері, що у свою чергу дає можливість використовувати вже набутий досвід та здійснювати нові пошуки вдосконалення розроблення механізму її вибору, формування та реалізації для машинобудівних підприємств, враховуючи їх галузеву специфіку, що і є перспективою подальших наукових розробок в цьому напрямку. Антикризова стратегія в системі стратегій підприємства повинна бути не складовою будь-якої діючої стратегії підприємства, в межах котрої може здійснюється її часткова реалізація, а незалежною універсальною стратегією. Запропонована нами модель вибору та розроблення антикризової стратегії підприємства дозволить вирішити проблеми повязані не тільки із виходом підприємства з кризового стану, але й стабілізацією його діяльності та подальшим розвитком. Для того, щоб стратегічне планування на підприємстві здійснювалось ефективно, необхідно знати та розуміти його сутність, а також етапи та методи розробки стратегії.