Класифікація та диференціація управлінських рішень. Алгоритм процесу вирішення проблем і прийняття управлінських рішень. Способи представлення процесу прийняття рішень. Аналіз причин недостатньої ефективності роботи управлінського персоналу організації.
Аннотация к работе
Виконав: Студент 3-го курсу, Мельниченко Дмитро ІгоровичПроблеми можуть бути різними за своєю важливістю для фірми, за масштабами наслідків у випадках прийняття чи неприйняття рішення, за ступенем ризику і терміновості дій менеджера, за можливістю їхнього рішення. Диференціація управлінських рішень за предметом дозволяє виділити концептуальні рішення і виконавчі рішення. Якщо концептуальні рішення відносяться до діяльності вищого менеджменту на підприємстві, то виконавчі рішення підготовляються і здійснюються численним апаратом середнього і нижчого менеджменту. За завданнями, що розвязуються, розрізняють такі управлінські рішення: інформативні рішення, які мають на меті оцінити одержувану інформацію; організаційні, котрі покликані установити необхідну структуру управління; оперативні, це рішення надії: «Як діяти?» За формою ухвалення рішення підрозділяються на: одноособові - рішення приймається керівником без обговорення з іншими особами; колегіальні - проблему обговорюють фахівці, але рішення формулюється керівником, який несе відповідальність за прийняте рішення; колективні: рішення приймається колективом чи на основі голосування, і відповідальність лежить на всьому колективі.Ринкова економіка, що грунтується, головним чином, на конкуренції і свободі підприємців, а не на ієрархічній підлеглості соціально-економічних процесів волі центру, вимагає якісно вищого рівня діяльності менеджерів. Якщо не так давно від керівника будь-якого рівня вимагалось вміло виконувати рішення (плани), що приймались "наверху", не несучи при цьому економічної відповідальності за наслідки такого виконання, то тепер керівник цілком самостійно приймає рішення в межах своїх повноважень та існуючих законодавчих обмежень і повністю відповідає за результати своєї діяльності. Необхідність ефективно управляти викликає потребу спеціальної підготовки керівних кадрів, проведення серйозних монографічних досліджень діяльності керівників різних ієрархічних рівнів з тим, щоб створити сучасну наукову базу, у тому числі еталони - зразки вмілого розвязання конкретних управлінських задач. мало уваги надається плануванню і координації роботи, керівників та спеціалістів, підтриманню належного рівня трудової і виконавської дисципліни; Навички спілкування з людьми - навички, що повязані із можливостями менеджера добре працювати з іншими (членами групи, лідером), оскільки менеджер досягає мети через діяльність останніх.Висока нестабільність зовнішнього (по відношенню до підприємств) середовища, швидкі і часто несподівані зміни в соціально-економічних процесах, що відбуваються в народному господарстві, вимагають пильної уваги до здійснення функцій координації. Враховуючи все це, а також високу самостійність підприємств і організацій, координація і узгодження їх діяльності стає головним в роботі органів управління. За допомогою координації усуваються конфліктні ситуації, забезпечується баланс у діяльності окремих ланок системи, якою управляють, підпорядковуються різні, іноді суперечливі інтереси основній меті, також забезпечується звязок між працівниками, які виконують різні операції однієї і тієї ж функції. За змістом ці звязки мають характер технічних, економічних, організаційних; за ознакою обслуговування процесу діяльності - це звязок між власним виробництвом, з одного боку, і розподілом, обміном і споживанням - з другого; за ієрархічною ознакою - звязки між різними рівнями керованого обєкту; за ознакою взаємодії даного обєкта із зовнішнім середовищем - звязки зовнішні (між підприємствами різних галузей або однієї і тієї ж галузі) і внутрішніми (між цехами, відділками, внутрігосподарськими кооперативами, орендними колективами, бригадами, елементарними операціями). Гранична чисельність підлеглих, що може підпорядковуватися керівникові, повязана з обмеженими психофізіологічними можливостями керівника переробляти певний обсяг інформації в одиницю часу, який формується в результаті взаємодії керівника з підлеглими йому спеціалістами, керівниками середньої ланки та іншими працівниками.