Соціально-економічна сутність зайнятості. Правові та економічні фактори формування зайнятості населення. Попит та пропозиція робочої сили. Управління зайнятістю на державному та регіональному рівнях. Методологія аналізу та оцінки зайнятості населення.
Аннотация к работе
ВСТУП Актуальність теми. Підвищення рівня зайнятості населення, покращення її якісних характеристик є важливою передумовою економічного розвитку країни, каталізатором перебігу економічних процесів. Протягом останніх років у сфері зайнятості спостерігались позитивні тенденції, відмічалась стабілізація ринку праці. Предметом дослідження є процес управління зайнятістю. Метою роботи є розробка пропозицій щодо управління зайнятістю населення. Виходячи з цієї мети були поставлені наступні основні дослідницькі завдання: -розкрити економічну сутність зайнятості населення; -обгрунтувати найважливіші економічні та соціальні аспекти зайнятості населення як соціально - економічної категорії; -виявити особливості державного управління зайнятістю як складними системними відносинами; -дослідити методологію аналізу та оцінки зайнятості населення; -з’ясувати сучасний соціально - економічний стан Дніпропетровської області; -дослідити динаміку чисельності та розподілу зайнятого населення; -визначити напрямки вдосконалення державної політики щодо управління зайнятістю населення. У роботі застосовано загальнонаукові методи: аналізу і синтезу - при дослідженні теоретичних основ формування зайнятості населення, визначенні ролі держави в управлінні зайнятістю; принципи системного підходу - при визначенні категорії «зайнятість» як об’єкта державного управління; структурно-функціональний підхід, теоретичного узагальнення та порівняння, статистичний і графічний - при аналізі та оцінці ефективності функціонування механізму управління працевлаштуванням незайнятих громадян у державній службі зайнятості; також використано методи дедукції та індукції при визначенні та обґрунтуванні основних напрямків удосконалення державної політики зайнятості на державному та регіональному рівнях. Інформаційною базою роботи є праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем зайнятості населення та використання трудового потенціалу, статистичні дані Державного комітету статистики України, Дніпропетровського обласного управління статистики, звітна документація Дніпропетровського обласного Центру зайнятості населення, інші літературні джерела. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ 1.1 Соціально-економічна сутність зайнятості Ключовим показником сталого економічного та соціального розвитку регіону є рівень зайнятості населення. Громадяни, які живуть не на зароблені кошти, а на допомогу, не знаходять самовираження в праці, можуть вдатися до кримінальних дій і взагалі втрачають інтерес до праці. Звідси випливають і основні функції зайнятості населення: -забезпечення життєдіяльності і розвитку суспільства, в тому числі його непрацездатних членів; -забезпечення життєдіяльності і розвитку особистості; -забезпечення якості робочої сили. Двоєдина сутність зайнятості та її функції знайшли своє відображення в Законі України «Про зайнятість населення» (ст. 1), а саме: «Зайнятість населення - це суспільно-корисна діяльність громадян, яка пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі» [1]. Враховуючи соціально-економічну сутність, демографічну ситуацію в країні, Закон України «Про зайнятість населення» відносить до зайнятих такі категорії населення: - працюючих по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях як в Україні, так і за кордоном; - громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, членів кооперативів, фермерів та членів їх сімей, що беруть участь у виробництві; - обраних, призначених або затверджених на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об’єднаннях; - громадян, які проходять службу в збройних силах України, службі безпеки, прикордонних військах, військах внутрішньої та конвойної охорони, органах внутрішніх справ, в інших військових формуваннях України, альтернативну (невійськову) службу; - осіб, які проходять професійну підготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва та навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах; - працюючих громадян інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов’язані із забезпеченням посольств і місій [1]. На підставі цього Закону до незайнятого населення в Україні відносяться працездатні особи працездатного віку, які не мають постійної або тимчасової роботи, не шукають роботу, не зареєстровані в державній службі зайнятості і мають дохід за межами трудової діяльності. Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона є основним джерелом доходiв для працiвника. Крiм працiвникiв, якi зайнятi неповний робочий час i отриму