Визначення поняття і змісту виконання покарання у вигляді позбавлення волі. Основні засоби карально-виховного впливу на засуджених і вирішення на цій основі конкретних проблем, пов’язаних із реформою кримінально-виконавчої системи за сучасних умов.
Аннотация к работе
Управління виховно-виправним процесомАктуальність теми дослідження обумовлюється тим, що складні та нові процеси державного і суспільного розвитку на початку 90-х років разом із позитивними змінами викликали бурхливе зростання злочинності, серйозні негативні явища в діяльності установ і органів, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі. Вмінню управляти цими процесами, дослідженню природи покарання, цілям і системі його виконання постійно приділялась певна увага з боку вчених різних галузей науки. У подальшій розробці проблем покарання і його виконання, об?рунтування теоретичних основ каральної політики держави і її рекомендації досить активну участь брали М.М. Серйозні зміни, що відбулися у другій половині 50-х років у соціально-політичному житті держави на основі поширення демократичних започаткувань, відновлення гуманістичних принципів і посилення кримінальних покарань, створили реальні можливості для більш глибокого дослідження проблем кримінальної репресії, вироблення на цій основі науково обґрунтованих положень розвитку кримінального і виправно-трудового законодавства. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень, які визначають закономірності розвитку кримінально-виконавчої системи Української держави, що розкривають аспект поняття і змісту виконання покарання у вигляді позбавлення волі; визначення поняття і змісту основних засобів карально-виховного впливу на засуджених і вирішення на цій основі конкретних проблем, повязаних із реформою кримінально-виконавчої системи за сучасних умов: ? здійснити на базі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду комплексне дослідження основ управління в органах внутрішніх справ України за сучасних умов;На думку автора, дисципліна - це правила поведінки людей або організацій що підтверджені нормативними актами, звичаями, нормами етикету, за порушення яких настає відповідальність матеріальна, дисциплінарна, адміністративна або кримінальна. Тобто існує механізм підтримки дисципліни в суспільстві, де людина або організація вболівають за свій соціальний стан. Друга - державна дисципліна - це не тільки визначений порядок сукупності правил діяльності щодо здійснення загальнодержавних завдань правових норм, що закріплюють права і обовязки робітників і службовців державних органів, підприємств, установ, організацій, режим їх виконання, права і обовязки громадян, але і фактичне виконання цих правил усіма державними та суспільними організаціями, їх працівниками і громадянами країни. Сутність державної дисципліни, на думку дисертанта, у виконанні вихідних від держави і встановлених правовими актами (нормативними та ненормативними) приписів в громадських відносинах, однією із сторін яких виступає сама держава в особі її органів або посадова особа. Дисциплінарна відповідальність, у свою чергу, являє собою накладання компетентною особою або органом на підлеглого службовця або робітника, який скоїв дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, з метою підтримки державної дисципліни в колективі та вихованні у кожного робітника і службовця добросовісного ставлення до праці.Одного часу в літературі з кримінально-виконавчого права була у вжитку така формула правового становища рецидивістів: вони користуються всіма правами і на них покладаються всі обовязки громадян, за винятком тих прав, якими вони не можуть скористатися, або тих обовязків, які вони не можуть виконати через факт позбавлення волі. Правове положення будь-якого засудженого, і в тому числі рецидивіста, повинно виходити не з того, що він фактично не може скористатися деякими правами і виконати деякі обовязки, а з того, що в нього немає цих прав і обовязків, що правовий статус його значно вужчий від правового статусу громадянина, який перебуває на волі. Наприклад, трудові права, право на відпочинок надаються рецидивістові з певними обмеженнями, що зумовлено фактом позбавлення волі. Проведений автором аналіз наркоманії, причин і умов, що сприяють її розповсюдженню в країні, дозволяє зробити висновок про те, що наркоманія - це соціальне явище, яке характеризується недоліками, помилками, порушеннями у сфері виробництва, розподілу, організації праці, побуту, дозвілля, виховання.