Принципи державного управління житлово-комунальним господарством. Аналіз роботи органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні. Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Теоретичні основи функціонування державного управління сферою житлово-комунального господарства України 1.1 Сутність, завдання та принципи державного управління житлово-комунальним господарством України 1.2 Закономірності організації вітчизняної системи управління житлово-комунальним господарством 1.3 Закордонний досвід державного управління сферою житлово-комунального господарства 2. Аналіз діяльності органів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства на регіональному рівні 2.1 Загальна характеристика органу державного управління 2.2 Діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької РДА щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства 2.3 Проблеми управління розвитком житлово-комунального господарства у Печенізькому районі 3. Удосконалення механізмів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні 3.1 Впровадження нових методів державного управління щодо розвитку сфери житлово-комунального господарства в діяльність відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та надзвичайних ситуацій Печенізької районної державної адміністрації 3.2 Шляхи покрашення організаційно-правової структури житлово-комунального господарства на національному рівні 3.3 Формування об’єднань співвласників багатоквартирних будинків як метод удосконалення управління сферою житлово-комунального господарства Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Актуальність теми. Відсутність надійних джерел для самофінансування житлово-комунального господарства і його непривабливість для приватних інвесторів призвели до значного погіршення виробничих потужностей цього сектора, підвищення їх аварійності, збільшення питомих та непродуктивних витрат матеріальних й енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень і якість комунальних послуг. При цьому, відсутність комплексного підходу до розвитку ринкових відносин у галузі житлово-комунального господарства, недосконалість нормативно-правової бази поряд з незавершеністю інституційних перетворень призвели до кризового стану галузі. Оскільки житлово-комунальний сектор є ключовим елементом будь-якої економічної системи, державне управління ним входить складовою соціально-економічної політики як потужна рушійна сила економічного зростання. Практичним результатом має стати визначення ефективних механізмів управління підприємствами й організаціями житлово-комунального господарства усіх форм власності. Донедавна у вітчизняній економічній літературі загалом і в працях з державного управління господарськими процесами зокрема питання розвитку житлово-комунального господарства, його демонополізації, створення ринку житла та житлових послуг взагалі не стояло. В наукових публікаціях обґрунтовувалась необхідність централізованого управління житлово-комунальним господарством, дотаційного утримання підприємств, які його обслуговують, а фактично субсидіювання усіх верств населення незалежно від рівня доходів. З основними положеннями функціонування житлово-комунального господарства на ринкових засадах можна було ознайомитись, вивчаючи роботи зарубіжних вчених, таких як Д. Віккерса, Р.Вона, В. Віскусі, П. Габора, Д.Гарднера, Р. Грін, А.Кумара, Д. Лоран, М. Пардіна, В. Шаркі, Д. Яроу та інші. у той же час рринковим трансформаціям житлово-комунального сектора присвячені роботи таких вчених: В. Бабаєва, В. Вакуленка, О. Дзядь, А. Дроня, Г. Крамаренко, В. Кукси, В. Ніколаєва, Г. Онищука, І. Осипенка, О. Попова, М. Основні результати магістерської роботи було обговорено на науково-практичнiй конференції НАЗВА (дата, ХарРI НАДУ), засіданнях кафедри права та європейської інтеграції Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України. 1. Житлово-комунальне господарство України виступає багатогалузевим комплексом, що включає підгалузі, які є природними монополіями, та конкурентні підгалузі, а продуктом його життєдіяльності є, передусім, послуги, які надаються у виробничій та невиробничій сферах. І та Усенко Ю. Ю. надають найбільш розширену дефініцію житлово-комунального господарства: це багатогалузева комплексна сфера господарювання, до якої належать підприємства та організації, які утримують житловий фонд в належному стані (виробники житлових послуг) і підприємства, які спеціалізуються на наданні послуг тепло-, енерго-, газо-, водопостачання і водовідведення (виробники комунальних послуг), які діють в умовах різних факторів зовнішнього середовища, що в складному взаємозв’язку формує житлово-комунальні структури міста, які необхідно оцінити і забезпечити економічну ефективність їх функціонування [13,c.96]. При цьому, понад 14,2 тис. спеціалізованих підприємств та організацій різних форм власності надають споживачам 40 видів житлово-комунальних послуг [48, c.25]. Він складається з: - державного житлового фонду; - громадського житлового фонду; - фонду житлово-будівельних кооперативів; - приватного житлового фонду. Відповідно,