Оцінка потенціалів господарюючих структур (ресурсного та менеджменту) та ефективності їх використання як критеріальних ознак результативності. Практики управління результативністю господарюючих структур на прикладі сільськогосподарських підприємств.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТТенденції, які склалися в аграрному секторі економіки, підтверджують необхідність в новому концептуальному підході до формування систем управління виробництвом. На першому плані виступають доцільність і результативність, в основі яких є момент визнання споживної корисності товарів і послуг та формування і використання можливостей задоволення потреб споживачів згідно з обраними сегментами ринку. Стратегічний і маркетинговий підходи вимагають формування систем управління результативністю як складових механізмів менеджменту. Разом з тим управління результативністю як системне явище не набуло масового характеру, а наукові розробки з цієї проблеми обмежуються вирішенням окремих питань і недостатньо озброюють практику менеджменту необхідними професійними знаннями. Результати, які відображають наукову новизну дослідження та виносяться на захист, полягають в наступному: узагальнені та доповнені теоретичні і методологічні аспекти управління результативністю функціонування господарюючих структур;У першому розділі - “Теоретичні основи управління результативністю” розглядається сутність категорії “результативність”, її поняття та трактування вітчизняними та зарубіжними економістами. Результативність організаційної системи формується під впливом багатьох факторів: потенціалу системи; збалансованості складових організації; процесів на всіх стадіях кругообороту фондів; рівня розвитку усіх підсистем; обґрунтованого вибору стратегій майбутньої поведінки організаційної системи; ефективності на стадіях розвитку організації та на її життєвих циклах; рівня використання факторів зовнішнього і внутрішнього середовища; раціонального співвідношення між операційною, фінансовою та інвестиційною діяльністю; оптимального співвідношення між активною і пасивною адаптивними реакціями системи; рівня розвитку комунікаційних звязків; конкурентної позиції підприємницьких структур тощо. Обґрунтовані методологічні підходи до формування системи управління результативністю, в основі яких покладені: критерії оцінки результативності функціонування господарюючої структури з позицій інтересів різних субєктів діяльності, які не є однозначними; рівні і стадії розвитку підприємств, їхні життєві цикли; цілі, яких необхідно досягти та стратегії їх досягнення; специфіка стратегічного і традиційного управління; вимоги, які характеризують результативність організаційного формування; зони ризику. Управління результативністю - це комплексна система, яка охоплює всі стадії кругообороту капіталу, всі процеси формування і використання потенціалу господарюючої структури і яка забезпечує гармонізацію інтересів всіх учасників суспільних відносин. Тому, створюючи дійову систему управління результативністю, перш за все, необхідно виробити стратегію і тактику зміцнення технічного потенціалу господарюючих структур і формування можливостей використання біологічного потенціалу сільськогосподарських культур і порід тварин.Внаслідок недостатньої обґрунтованості управлінських рішень на макрорівні одержав розвиток процес розбалансованості: у відносинах відповідальності, у взаємовідносинах галузей і господарюючих структур, паритету цін і еквівалентності обміну, у співвідношенні між державним регулюванням і саморегулюванням підприємств, між розвитком науки і можливостями практичного її використання. В аграрному секторі економіки України посиленню кризи сприяли такі внутрішньосистемні фактори: непідготовленість управлінського персоналу працювати в нових умовах ринкового середовища, які змінюються; неадаптованість форм і методів управління до вимог ринку; внутрішньосистемна розбалансованість керуючої і керованої підсистем. Не одержав розвитку стратегічний менеджмент та його складові - стратегічний маркетинг, управління результативністю. Методологія управління результативністю повинна бути адекватною зовнішньому та внутрішньому середовищу, базуватися на цілях, обраних стратегіях в загальній системі “умови - процес - результат”. Формуванню дійової системи управління результативністю господарюючих структур сприятиме використання визначених в дисертаційній роботі принципів, розроблених моделей, методичних підходів до обґрунтування цілей, стратегій, критеріїв оцінки результативності менеджменту.