Прояви кризових явищ у сучасній мікроекономіці, аналіз циклічності розвитку господарств. Підхід до класифікації видів реструктуризації залежно від їх масштабності, радикальності, періоду дії, змісту з урахуванням фази життєвого циклу підприємства.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наукДисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (підприємства легкої, харчової промисловості та машинобудівної галузі).- У дисертаційній роботі проведено дослідження проявів кризових явищ у сучасній мікроекономіці, зроблено аналіз причинно-наслідкових звязків, сутності та характерних ознак циклічного розвитку обєктів господарювання. Розроблено новий підхід до класифікації видів реструктуризації залежно від таких ознак перетворень як масштабність, радикальність, період дії, зміст та засоби здійснення змін з урахуванням фази життєвого циклу, на якій знаходиться підприємство. На основі застосування комбінаторного методу розроблено науковообгрунтовані підходи до діагностування підприємств переробної промисловості, що передбачає поєднання таксономічного аналізу з сучасними засобами економічної діагностики. У роботі проведено дослідження змісту організаційно-економічного механізму системних перетворень обєктів промисловості, надано рекомендації щодо удосконалення стратегічного планування з урахуванням циклічності виконання реструктурізаційних заходів.У звязку з цим виникають нові вимоги до управління реструктуризаційними змінами підприємств промисловості, оволодіння новими технологіями оздоровлення підприємств та забезпечення їх конкурентоспроможності. Отже, актуалізація управління реструктуризацією в промисловості набуває особливої значущості, вимагає комплексних методологічних досліджень, розробки науково обґрунтованої концепції стратегічного розвитку як окремих підприємств, так і їх обєднань. У напрямі удосконалення реструктуризаційних процесів та розробки нових підходів до управління стратегічними змінами в промисловості певні конструктивні результати отримані вітчизняними вченими-економістами, серед яких можна назвати О.І. У межах своїх досліджень автор розробив пропозиції щодо розвитку системного підходу до реструктуризації субєктів господарювання в умовах ринкових відносин та запровадив значну частину з них на провідних підприємствах переробної промисловості Одеського регіону. Важливим у проведенні дослідження, зокрема у діагностуванні підприємств переробної промисловості, є пізнання обєкту на основі системного підходу, що надало можливість проаналізувати у взаємозвязку чинники та складові процесу управління реструктуризацією.Так, за даними Держкомстату України на 1 січня 2003 року більше 54 % підприємств реального сектору економіки України були збитковими або серйозно погіршили показники своєї платоспроможності, за станом на 1 січня 2007 року питома вага таких підприємств становила 41 відсоток. У звязку з цим зявляються нові вимоги до управління реструктуризаційними змінами в промисловості, оволодіння інноваційними технологіями фінансового оздоровлення і підвищення конкурентноздатності підприємств. Для досягнення цього важливого завдання реструктуризація стає одним із ключових інструментів, що забезпечує оптимізацію витрат, підвищення якості виробленої продукції і зростання вартості бізнесу; формування організаційно-інституціональної структури управління, максимально адаптованої під зміни зовнішнього середовища і вимоги реінжинірингу бізнесів-процесів, здійснюваних підприємством; інвестиційну привабливість для потенційних господарських партнерів. Підприємства мають свій потенціал розвитку, свої умови господарювання і, разом з тим, підкоряються закономірностям циклічного розвитку всієї соціально-економічної системи на макро-і мезорівні, знаходяться в стані визначеного відношення до загальних циклів економіки, маючи при цьому власні внутрішні цикли розвитку і реструктуризації, економічна природа яких ретельно досліджується. Узагальнення даних, отриманих у результаті стратегічного аналізу, дозволяє виявити проблеми кризового стану підприємства, причини їхнього виникнення, розробити рекомендації з вирішення проблем, вибрати й сформулювати узагальнюючу стратегію управління підприємством, інтерпретовану в стратегічному плані розвитку, програмі реструктуризації підприємства і бізнес-плані.Дисертант прийшов до висновку, що кризи не обовязково можуть бути руйнівними, їхні наслідки приводять до якісних змін соціально-економічної системи, тому методологічно важливе значення має не тільки прогнозування настання кризових явищ в економіці, а й передбачення їхніх можливих наслідків. Запропонована автором методологія діагностування, ідентифікації і запобігання кризи на основі послідовних перетворень господарюючих субєктів дозволяє сформувати стратегію і засоби реалізації управління реструктуризацією в умовах ринкової економіки, взаємодії в системі управління. В дисертації доведено, що реструктуризацією є сукупність організаційно-правових, фінансово-економічних і виробничо-технічних заходів, що підвищують ефективність господарювання субєкта підприємницької діяльності відповідно до вимог внутрішнього і зовнішнього середовища і розробленої стратегії розвитку.