Модель процесу навчання фізики, управління яким побудоване на системі шкільного фізичного експерименту. Дидактичні можливості системи шкільного фізичного експерименту для управління процесом навчання фізики в основній школі. Ефективність створеної моделі.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П.ДрагомановаНауковий керівник кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Костюкевич Дмитро Якович, Інститут педагогіки, старший науковий співробітник лабораторії математичної і фізичної освіти. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Мартинюк Михайло Тадейович, Уманський державний педагогічний університет імені П.Г.Тичини, декан фізико-математичного факультету; кандидат педагогічних наук, доцент Сергієнко Володимир Петрович, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, кафедра загальної фізики. Захист відбудеться __5__ _лютого_______ 2002 p. o __15.30__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.03 у Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Відомо, що навчання має багато специфічних ознак i закономірностей, а його процес є настільки складним обєктом дослідження, що його не вдається охопити рамками однієї науки - дидактики, психології, логіки чи навіть системології. Когнітологія, розглядаючи навчання як процес активного перетворення в памяті інформації, введенням останнього терміна визначає певне коло наук, до якого звертається педагогіка - наук про інформацію, зокрема кібернетику, що дозволяє охопити не лише результативну, але й процесуальну частину навчання в рамках єдиної моделі. У процесі навчання фізики відбувається взаємодія учителя й учня, внаслідок якої учень набуває знань, умінь i навичок. Наші провідні методисти i науковці розробили теорію шкільного фізичного експерименту (ШФЕ), понятійнотеоретичний апарат якої дозволяє перейти не лише до якісного, але й кількісного опису параметрів процесу навчання в різних моделях. Мета дослідження полягає у: створенні моделі процесу навчання фізики в основній школі, основним чинником в управлінні яким є дидактичні можливості ШФЕ; визначенні основних показників цієї моделі для створення конкретних технологій, спрямованих на інтенсифікацію навчання фізики у 78 класах; створенні відповідних дидактичних матеріалів та їх апробація.Дані положення мають особливе значення для учнів 78 класів, у яких словеснологічне мислення розвинуте ще слабо, а опора на чуттєві образи та емпіричну діяльність для кращого засвоєння теорії є природною під час моделювання навчання у цих класах. У вітчизняній педагогіці поєднання мислення й діяльності учнів вирішувалось з позицій системного підходу, в рамках якого розроблено теорію шкільного фізичного експерименту (ШФЕ), що розглядається як джерело фактів (знань учнів), засіб наочності (створення чуттєвонаочних образів), спосіб організації творчої діяльності учнів (проблемні ситуації, в яких учні здійснюють самостійне сходження від абстрактного до конкретного), засіб звязку теорії з практикою, критерій теоретичних побудов. В авторитарній педагогіці, що трактує учня як обєкт, учитель є єдиним керівником, який безпосередньо управляє всіма складовими частинами навчальновиховного процесу за наперед спланованим сценарієм. Учитель уже не єдиний керівник цього процесу, бо зявився ще один субєкт управління - учень. Таким чином, якщо подати урок схематично, наскрізно нумеруючи навчальні дії вчителя й учнів, то традиційному навчанню відповідатиме послідовна схема: вчитель викладає - учні слухають - учитель дає завдання - учні виконують-... і т.д., а рекомендованому дидактами - паралельна: 1) учні - 2) учні - 3) учні -...Результати проведеного нами теоретичного й експериментального дослідження проблеми управління процесом навчання фізики в основній школі підтверджують висунуті гіпотези й дають підстави зробити такі висновки: 1. Психологопедагогічний і методологічний аналіз проблеми управління процесом навчання фізики показує, що її актуальність випливає з суперечності між практикою організації й управління навчанням, побудованим на субєктобєктній парадигмі, та сучасною критичною педагогікою, що будується на субєктсубєктній парадигмі. Суперечність проявляється в необхідності зберегти теоретичний рівень навчання фізики, а відтак - насичені теорією навчальні програми і одночасно збільшити роль практичного застосування теорії, та неможливістю це зробити у традиційній моделі навчання, в якій практичний компонент займає невелику частину навчального часу. Вирішити названу суперечність дозволили вибрані нами вихідні принципи дослідження: теорія ШФЕ; провідні психологопедагогічні концепції та положення: пріоритету учіння перед викладанням; звязку між навчальною дією та мисленням; особистісноорієнтованого навчання (антропоцентричний підхід); звязку логічносмислової та чуттєвообразної памяті; звязку розумовоемпіричної та розумовотеоретичної діяльностей; ролі уваги; розгляду процесу навчання в одиницях дій (діяльнісний підхід).