Дослідження методологічних та організаційно-правових засад управління природно-заповідним фондом України. Регулювання впливу органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськості на цей фонд. Удосконалення законодавства про заповідний фонд.
Аннотация к работе
Спеціальність 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукЗахист відбудеться "12" березня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Дисертацію присвячено організаційно-правовим аспектам управління природно-заповідним фондом в Україні. Досліджено методологічні та організаційно-правові засади управління природно-заповідним фондом. Розглянуто специфіку управлінської діяльності щодо природно-заповідного фонду органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськості. Сформульовано пропозиції щодо оптимізації системи і компетенції субєктів управління природно-заповідним фондом, удосконалення законодавства про природно-заповідний фонд України.Отже, з урахуванням зазначених обставин потребує перегляду існуюче поняття природно-заповідного фонду, уявлення про нього як про обєкт управління, зміст та особливості управління цим фондом. Попри існування обєктивної потреби в дослідженні проблем управління природно-заповідним фондом основний науковий доробок у цій галузі зроблено вченими неюридичних галузей науки (біологами, географами); в Україні з моменту її становлення як незалежної держави майже відсутні наукові праці, присвячені юридичним аспектам організації та ведення заповідної справи. Таким чином, поглиблене дослідження особливостей управлінського впливу на природно-заповідний фонд, системи правового регулювання його статусу, практичної діяльності субєктів управління обумовлюється потребами сьогодення і майбутнього Української держави, у звязку з чим набуває особливого змісту і актуальності. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства про природно-заповідний фонд і практики його застосування розкрити зміст управління природно-заповідним фондом України, визначити особливості реалізації органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадськості управлінських функцій щодо цього фонду, а також шляхи поліпшення управлінської діяльності у сфері заповідної справи та її правового регулювання. За допомогою методу аналізу та синтезу визначено систему управління природно-заповідним фондом (підрозділ 1.2), структуру правового регулювання управління природно-заповідним фондом (підрозділ 1.3), компетенцію субєктів управління природно-заповідним фондом (підрозділи 2.2-2.5).У підрозділі 1.1 "Природно-заповідний фонд як обєкт державного управління" природно-заповідний фонд характеризується як обєкт управління, аналізуються існуючі точки зору щодо цього поняття. У підрозділі 1.2 "Поняття, зміст і форми управління природно-заповідним фондом" зазначається, що створення і функціонування будь-якого обєкта природно-заповідного фонду органічно взаємоповязане з діяльністю як окремого індивіда (посадової особи, члена громадського обєднання), так і їх системних утворень, організацій (управління екології та природних ресурсів, науково-дослідного інституту тощо). Звертається увага на те, що елементами управління природно-заповідним фондом є: субєкти управління природно-заповідним фондом, діяльність яких є підзаконною (здійснюється на виконання Конституції України, законів України); обєкт управління - природно-заповідний фонд; управлінський вплив, який здійснюється субєктами управління щодо обєкта. Розкриттю суті та елементів правового регулювання управління природно-заповідним фондом присвячено підрозділ 1.3 "Правове регулювання управління природно-заповідним фондом в Україні". Аналіз законодавства про природно-заповідний фонд України, практики утворення його територій дозволив окреслити масив таких субєктів, до яких в дисертації віднесено: Президента України; Кабінет Міністрів України; Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; Державну службу заповідної справи, яка є урядовим органом державного управління і діє у складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; систему спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі; Державну екологічну інспекцію; Державну екологічна інспекцію Азовського моря; Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію; Державну екологічну інспекцію з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря); обласні та районні державні адміністрації; обласні, міські, сільські, селищні ради, органи самоорганізації населення; науково-дослідні установи; спеціальні адміністрації територій та обєктів природно-заповідного фонду; підприємства, установи, організації, у віданні яких перебувають заповідні території та обєкти; обєднання громадян; зацікавлені підприємства, установи, організації та громадян, які за чинним законодавством мають певні повноваження у сфері управління природно-заповідним фондом.